Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- Тоді Дідіков ти точно хворий!!

- може, й тобі доведеться мене лікувати Софія...

- ага, хрін тобі Дідіков, я не лікар і це не по моїй частині.. Це тобі до лікарів треба .. нехай вони голову тобі лікують!

- а я хочу до тебе... І навіть знаю один спосіб для мого зцілення... Тобі сподобатися руденька.

І кіт спостерігаючи, зам усім цим її витримав і сказав:

- І що навіть зараз після цього цирку, заперечуватимеш, що він у тебе не втюхався Софія??!

І я подумки йому відповіла:

- Олі, може він просто дуже добре вдає...

- Не будь дурою Софія! Ти не гірше за мене розумієш все це... І де вдавання, а де ні!!

- можливо...

- так що жени його і пішли додому! Поки що він не накинувся на тебе як голодний лев...

- Гаразд...

І я звернулася знову до Романа:

- Дідіков вали додому! Ти не в собі!

- навіть не подумаю.

- Ідіот!! Я поліцію зараз викликаю!!

- І що скажеш?

- Ну, що ти мене зґвалтувати намагався!!

Він почав сміятися, потім сказав:

- ха-ха… думаєш, повірять?

- Так!

- Тобі? Ще й відьмі? І в те що Я намагався це зробити?

- Так, мені відьмі і так повірять!

- це звичайно варіант непоганий, але ні, я такого навіть у думках не мав, а ось дещо інше, ще й як .

- і що ж???

- Зараз покажу...

І він попрямував до мене, і в ту ж хвилину почав мене цілувати, наполегливо, я намагалася його відштовхнути, але не вийшло, він притис мене до себе і продовжував цілувати, так, ніби йому це було потрібно. Я навіть нігті заганяла йому в м'язи, на грудях, але йому не було боляче, на це він ще сильніше мене притискав до себе і ще наполегливо цілував, господи ще трохи і я здалася б. Але тут вчасно мій кіт почав кричати. І Роман мене відпустив. Мої губи так палило, наче вони були в кислоті. Я відійшла від нього ближче до самих дверей, швидко їх відчинила, і він сказав:

- Софія я...

- не треба було це робити Рома...

- Треба! І я зроблю це ще, і якби не твій кіт...

- то що??!

- а те, що ти б так просто від мене не втекла б руденька! Я б не дав...я б зробив би все для цього!

Ні, то я бачу на його обличчі гнів і розчарування? Ох, хотів у ліжко мене затягти, ну ні! Все ти догрався Дідіков! Тепер я ухвалила рішення! Теперь тобі кінець, а з тою і мені, але зате без твоєї приступності у моєму житті!

- Ти за це заплатиш Дідіков! - Зла сказала я

І швидко втекла до хати, зачинивши перед ним двері. Він же стукнув кулаком у двері і сказав:

- Це ще не кінець Софія! Чуєш не кінець!

І злий пішов додому. Я сіла на підлогу спершись на стіну і тут прийшов кіт:

- що переконалася, що він втюхався.

- Так!!

- І що робитимемо Соф?

- я вирішила із замовленням.

- Значить, так йому помстишся ?

- Так!

- А як же женішок?

- І це я теж потім якось вирішу Олі! Саме зараз не хочу про це думати!

- Гаразд, Софія як знаєш.

І я встала пішла на кухню поставила чайник, взяла телефон і ту візитку з номером, на ній крім номера нічого не було ні імені, ні адреси, взагалі нічого ну й добре, я й так знала хто вона. Швидко набрала, там мені відповіли:

- Слухаю?

- це Софія Нікітіна...

- ах, я так вважаю, що відповідь готова?

- Так!

- І?

- я зроблю це але, у мене умови!

- я слухаю!!.

- Плата буде подвійна це раз!

- звісно..

- Далі, хлопець ваш не простий, тому я зроблю три дози, в них додайте по краплі вашої крові і напуватимете три дні і тоді він ваш, але якщо хоча б одна порція не пройде, ефект буде слабким!

- Чудово, я запам'ятаю, що ще?

- До мене особисто більше не приїжджайте, замовлення буде готове в суботу, надішлете когось забрати!