Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Прибувши до центральної зали, що була прикрашена білими трояндами, лілеями та орхідеями, Луна відчула напругу. Вона ще не розуміла, що саме викликало в ній відчуття напруги та дискомфорту, але була впевнена, що щось відбувалось. Імператриця Фірра виглядала занепокоено і віддавала накази своїй прислузі та охороні. Вона встигала порадитись з леді Жанье та її чоловіком, що також виглядали збентеженими та стурбованими.
Лорд Астан побачивши світлу принцесу, неочікуючи на дозвіл, швидко підійшов до неї назустріч і вирішив першим пролити світло на таемничу та бентежну ситуацію, що виникла. 
– Ясносвітла Луна, мені прикро про це сповіщати, але ви негайно повертаетесь до Чорного замку.
– Щось сталось? – тихим голосом запитала Луна, вдивляючись в теплі очі лорда Астана. 
– Відступники були помічені по маршуту по якуму ви повинні продовжувати свою мандрівку імперією. 
– Але ж це неможливо. – відказала світла принцеса і подивилась на Червоного сліпця, що кілька разів мовчки кивнув до воїна, що щойно підбіг до нього і переказав наказ імператриці.
– Нажаль, це страшна правда. Ви повинні повернутись до Чорного замку, бо лише там ви будете в цілковитій безпеці. Мій батько та наша приватна охорона будуть супроводжувати вас додому. Екіпажі вже готові. Я впевнений, що імператриця Фірра пояснить всі інші деталі персонально, та я хотів бути вашим другом до останнього.
– Ви дійсно мій друг! – підтвердила Луна, посміхаючись до лорда Астана. – Дякую, що дозволили мені, насолодитись вашим світлим домом, і надали мені змогу перепочити від темряви.
– Ясносвітла моя дитино! – вигукнула імператриця Фірра, відпустивши з обійм пані Жанье, що вона щойно обіймала на прощання. – ми повертаємось до Чорного замку! Нажаль, ми змінемо всі плани. Претенденти на вашу руку будуть приїздити до Чорного замку і матимуть змогу познайомитись з вами безпосередньо там. Ми не можемо ризикувати вами, моя люба! – імператриця взяла світлу принцесу за руку і кивнувши Червоному сліпцю, дозволила йому та усім слугам і охороні видвигатися. – Співпадіння не бувають співпадіннями. Нажаль, не лише поява Відступників загрожує нашим планам. Так сталося, що кінь маршала прийняв на себе отруєну магію, захистивши собою молодшого кронпринца і зараз направляється до Чорного замку. Це серйозний удар для Темніана. Він не зможе витримати такої втрати.
– Чи з маршалом все гаразд? – запитала Луна, вже не відчуваючи легкого болю, що спричинило рукостискання імператриці. Фірра тримала руку світлої принцеси з такою силою, ніби боялась випустити її. Вона несла відповідальність за світлу принцесу і повинна була переконатись в тому, що її будуть захищати ціною усіх життів темних, навіть ціною її власного життя.
– Так, моя люба дитино. Маршал отримав невелике поранення, але воно ніщо в порівнянні з тим, яку важку рану нанесли його серцю. Цей кінь, – імператриця Фірра пропустила світлу принцесу вперед, дозволивши їй першій сісти в чорний імператорський екіпаж. – він душа мого молодшого сина. Він його вірний друг і він справжне диво у житті Темніана. – як тільки імператриця Фірра сіла на свою мяку лаву і двері за нею зачинились, екіпаж тронувся з місця. 
Охорони дійсно прибавилось. Кілька десятків наїзників доєдналися до імператорської варти. Все відбувалось у злагодженності та тотальній тиші. Ніхто не видавав голосів, окрім коней та возничих. Напруга просочувала повітря та згущала Тіні навколо екіпажу, в якому перебувала світла принцеса.
– То що сталось з конем маршала?
– Я не знаю подробиць, – відказала імператриця, – мені доповіли, що його кінь прийняв на себе отруту, яка призначалась Темніану. Він захистив свого господаря і тепер перебуває під дією отрути, що як вам відомо, ясносвітла жриця Місячної долини, робить з коня вірного свому господарю першого ворога для нього.
– Чому ж його везуть до Чорного замку? – не приховуючи свого здивування, світла принцеса зблідла від розуміння трагічності ситуації, що призвела до таких неприпустимих наслідків. – Таких тварин і воїнів прийнято вбивати.
– Вам це відомо не гірше за мене, моя ясносвітла. – видихнула імператриця, нервово потираючи долоні. – В більшості випадків ми нічого не можемо вдіяти з отрутою Відступників. Але цей кінь - це вийняток з правил. Темніан не дозволить нікому зробити те, що повинен сам зробити. Мій молодший син можливо і є існуючим Дияволом, але і він має слабкість. Він вірний своїм принципам, імперії і тим за кого несе відповідальність.
– Чи є маги чи цілітелі в вашій імперії хто здатен винайти протиотруту?
– Чи є в імперії Світла такі? – перепитала імператриця, підкреслюючи очевидність очевидного. – Протиотрути не існує! Бували одиничні випадки, але це випадковість.
Світла принцеса мовчала. Вона розуміла про що йдеться мова, адже одним з відомих випадків протиотрути став випадок з донькою Гірського народу. Ще були інші випадки на теренах Світлої імперії, про які не дозволено було говорити нікому. А от про випадки з темними та їх одужанням ніколи й не шлося в розмовах, і тепер Луна зрозуміла чому. Отрута Відступників була різноманітною і підступною, на світлих вона діяла розриваючи їх зсередини, гасячи їх Світло; а темних така отрута зводила з розуму, робила їх агресивними і нестерпними.