Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Коли нами нехтують, нам важко повірити, що хтось захоче чи зможе виконувати наші прохання. У сьомому розділі ми детальніше розглянемо, як травма впливає на нашу здатність встановлювати та боронити особисті кордони.

Дев’ять можливих причин, через які вам не вдається належним чином встановити особисті кордони:

• Ви боїтеся бути поганим.

• Ви боїтеся бути неввічливим.

• Ви догоджаєте людям.

• Ви переймаєтеся через майбутнє спілкування після встановлення особистих кордонів.

• Вам здається, що ви безсилі (і не впевнені, що особисті кордони в чомусь допоможуть).

• Ви відчуваєте власну цінність, лише коли допомагаєте іншим.

• Ви вдаєтеся до психологічної проєкції власних почуттів від отримання відмови на інших.

• Ви й гадки не маєте, з чого почати.

• Ви впевнені, що не можете мати особистих кордонів у певних типах стосунків.

Ваш найбільший страх — виявитися поганою людиною. Але що таке насправді «погана людина»? Коли ви кажете: «Я не хочу бути поганим», — виходите з того, що саме так вас сприйматимуть інші. Проте звідки ви знаєте, що інші сприйматимуть як поганий вчинок? Насправді ви цього не знаєте. Страх бути поганим ґрунтується на припущенні, що ви знаєте, що співрозмовник подумає про ваші слова. Але припущення — це не факти, а гіпотези. Спробуйте припустити, що інші цілком зрозуміють, що ви кажете.

Важливо, як ви говорите про свої особисті кордони. У другій частині цієї книги ми детально проаналізуємо, як саме окреслювати власні кордони. Ми схильні виходити з того, що заявити про власні очікування можна лише під час сварки, коли кричимо або лаємося. Зазвичай саме так і відбувається, коли ми дійшли до критичної межі, адже занадто довго відкладали встановлення особистих кордонів. Але якщо діяти проактивно, вам не доведеться доходити до цієї критичної точки, і ви зможете з повагою до співрозмовника висловитися щодо того, яка поведінка є для вас прийнятною. Утім, якщо вам вже несила терпіти порушення особистих кордонів, можете підготуватися до розмови, продумавши, що скажете. Це допоможе вам поділитися очікуваннями, залишаючись асертивними та не вдаючись до сварки або «неввічливості».

Найскладніше у відстоюванні особистих кордонів — це прийняття того, що комусь ці кордони не сподобаються, їх не зрозуміють або з вами не погодяться. Щойно ви відмовитеся від догоджання іншим, як вам стане легше встановлювати стандарти. Ви не будете подобатися всім, але це незначущий наслідок, якщо враховувати загальний позитивний результат — здоровіші стосунки.

Коли ми хочемо догоджати, нас зазвичай повністю поглинають думки про те, що думають і відчувають інші люди. Нам хочеться здаватися добрими, готовими допомогти, люб’язними. Людям, які хочуть догоджати іншим, особливо складно встановлювати особисті кордони, оскільки їхній най­більший страх — це не сподобатися комусь, до того ж вони відчувають ще й страх бути поганими або неввічливими. Ці страхи часто такі значні, що ці люди краще страждатимуть у стосунках без особистих кордонів, ніж насміляться зустрітися віч-на-віч зі страхами.

Цей страх полягає в тому, що після розмови про особисті кордони у стосунках відчуватиметься певне зніяковіння. Утім, усвідомлення цього страху призводить до його здійснення. Якщо ви думаєте, що вам буде ніяково під час наступної розмови, так і буде. А що як продовжувати стосунки, ніби нічого не сталося? Висловіть межу прийнятного — і поводьтеся, як зазвичай. У вас немає контролю над тим, як співрозмовник сприйматиме ваше прохання, але ви можете самі обирати власну поведінку — і після розмови поводитися здоровим чином. Підтримка нормального спілкування дозволить зробити наступні зустрічі з цим співрозмовником здоровішими. Зробіть те, що залежить від вас. Змоделюйте таку поведінку, яку хочете бачити у стосунках.

Ви намагаєтеся подолати усі проблеми, окрім відсутності здоро­вих особистих кордонів. Ви виходите з того, що навіть якщо встановите межу прийнятного, вас не слухатимуть. Ви уявляєте найгірші можливі наслідки. Вас поглинають думки про те, що встановлення межі прийнятного аж ніяк не допоможе. Проте якщо ви виголосите і боронитимете особисті кордони, це спрацює. Важливо залишатися послідовними, якщо хочете, щоб інші дотримувалися особистих кордонів.

«Я допомагаю іншим». У цьому немає нічого поганого, але ви можете допомагати, водночас не дозволяючи іншим вами попихати. Допомагайте людям, встановивши межі прийнятного. Ці межі дозволяють прояснити, як саме ви хочете і можете допомагати. Зрештою, людям, які перевантажені піклуванням про інших та нехтують собою, теж потрібні особисті кордони.