Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"

— Не зовсім, але Зачарований ліс — особливе місце. Він нейтральний, приймає будь-яку магію. Це місце сили для всіх магічних істот, шановане і найзахищеніше в цілому світі. Ліс захистить кожного. То він просто пішов? — уточнила Леся.

— Ну так… А ще запрошував на якийсь ярмарок. Мабуть, мені краще туди не йти.

— Ох, доведеться йти, Яно Петрівно… Це ваш обов’язок як Берегині. Якщо не відвідаєте такий захід, хтось може подумати щось не добре. Ну що ви не справжня чи цураєтесь своїх обов'язків…

Лисичка підбирає кожне слово. Оце вишколила її Ядвіга! Бідолашне створіння боїться щось зайве сказати. Он як її чорні оченятка бігають, нервово кліпають, наче я не бесіду з нею веду, а допит.

— Добре-добре… А ти знаєш закляття пошуку? Де шукати шлях на цей ярмарок?

Лисичка киває.

Це вже легше. Принаймні, я потраплю на цей ярмарок, швиденько впораюсь там зі справами, а ще, можливо, знову вдасться поспілкуватися з цим Волею. Цікавий він… А що як він все-таки зможе мене повернути додому?

Після ванни я нарешті зробила собі салат з того, що нарвала для мене Лесана. Їсти магічні плоди – було страшенним марнотратством, тож Лесана люб'язно запропонувала мені щось із банкетних страв, але я так само люб'язно відмовилася, згадавши на смак той жахливий гриб та й усе інше, від чого аж сироти по шкірі йшли… Поснідавши салатом, я зрозуміла, що моя мрія схуднути може збутися дуже швидко…

Залишок дня я намагалася підлаштувати своє нове житло під себе. Мені конче необхідно було повернути собі відчуття дому. Невідомо, на який строк я застрягла тут і коли зрештою повернеться ця Яга-Ядвіга, але якщо я застрягла тут, то мені необхідно підлаштувати під себе простір. Уявлятиму, що я живу в готелі. Леся трохи допомогла мені з перестановкою важких речей своєю магією.

— Може, не треба нічого міняти? Ядвіга Деянівна буде незадоволена…

— А я не просила мене запроторювати сюди… До речі, а можна якимось заклинанням змінити колір цих фіранок?

— Я не впевнена, що варто це робити…

— Якщо можна зробити це заклинанням, то яка проблема потім повернути все назад?

Леся поміркувала трошки та таки погодилася, і на моє прохання стала допомагати робити кімнату під мій смак. Ми освіжили колір стін на приємний бежевий відтінок, меблі оновили у пісочних тонах – все як я люблю. Як же приємно, коли є стільки простору! Це не кімната у гуртожитку, де нічого не можна особливо змінювати… Тут теж, власне, я не була господинею, але чомусь відчула себе такою. Якщо вже доля закинула мене сюди, треба брати від того всі плюси та якось підтримувати себе чи не так?