Читати книгу - "Стіни в твоїй голові , Ріна Март"

Чоловіки зараз щосили хваляться тим, як змінюють жінок на більш молодих або більш наївних, свіжих, безпроблемних. Немов модель телефону. Застаріла, почала чогось там вимагати? Заносьте нову.

Усе перевернулося з ніг на голову. Вірність стала анахронізмом, пережитком минулого. Скромність, чесність - непрохідною дурістю. Лицемірство, хамство і похіть зведені в ранг достоїнств.

Епоха падіння. Де чоловіки забули, що таке кохання і просто шукають короткий шлях у жіноче ліжко, анітрохи не соромлячись своєї позиції. А навіть пишаючись нею. Не ти, так інша, заявляють жінці в обличчя, якщо вона не погоджується на близькість на першому побаченні. Не інша, так п'ята, десята... Знайти молодшу і похвалитися свіжим м'ясом вважається великим чоловічим досягненням. При цьому ці ж благородні витязі скрізь скорботно зітхають про те, що жінок «справжніх» не залишилося, порядних і добрих, на плечі яких вони змогли б прилаштувати свою втомлену від тривалої життєвої тяганини голову та інші органи.

Епоха експлуатації. Брудна ера, де чоловіки забули, що таке чоловіча честь і гідність, дедалі більше дрейфуючи на крижині похоті й тілесних насолод. Чоловіки перестали дорослішати, зачаровуючись зовнішньою оболонкою, не звертаючи увагу на вміст, зрештою звинувачуючи і вимагаючи чистоти і порядності. Але хіба це розумно - вимагати від порожньої оболонки чистоти? Жіноча душа нині неходовий товар, що припадає пилом на звалищі історії. Чоловіки перетворилися на жінок, манірних, плаксивих, примхливих. Жінки перетворилися на чоловіків - грубих, нахрапистих, агресивних.

Епоха розкладання. Де жінки не хочуть сім'ю і дітей, дедалі більше віддаючись особистим задоволенням. Де чоловіки виправдовують полігамію і мріють про вільні стосунки. Де ніхто нікому нічого не винен. Де «Я» звучить дедалі голосніше і впевненіше, заглушаючи боязке «Ми». Де підтримка і бажання бути потрібним поруч із коханим висміюється.

Епоха розкладання створює культ споживання, де нікого не хвилює зміст, де «жінка народжена для задоволення чоловіка», і «жінка повинна бути щаслива, а більше вона нікому нічого не повинна». Епоха, де турбота про коханого чоловіка позиціонується як жалюгідна спроба втримати штани в домі, а вірність коханій жінці - непрохідним «аленізмом». Де заявляти про те, що ти готовий піклуватися й очікуєш турботу у відповідь, загрожує знущанням доверху самодостатнього натовпу.

Епоха боягузтва, де взяти на себе відповідальність і любити вважається недоумкуватістю, залежністю, а систематична зміна статевих партнерів - верхом кмітливості.

Епоха аморальності, де сімейний союз - вкрай недалекоглядна витівка, невигідна угода, де тебе обов'язково обдурять, виставивши за двері власного житла й оселивши там немовлят, які незрозуміло звідки взялися, або витиснуть із тебе кращі молоді роки й відправлять на звалище історії, замінивши свіжим м'ясом.

Ми стрімко падаємо в безодню... А ти стоїш посеред цього Світу і більше нічого не розумієш. Усе, що в тебе вклали, усі твої поняття про добро і честь, виявилися марними, безглуздими і непотрібними. В очах самодостатнього суспільства, яке нікому нічого не винне, ти звичайний лузер, у якого глузливо тикають пальцями, немов у ярмаркового виродка...

Щоб почати рухатися вгору, потрібно відштовхнутися від дна. А ми навіть не на середині. Світу ще є куди котитися. І нам разом із ним...

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»