Читати книгу - "Стіни в твоїй голові , Ріна Март"

Подруга мрійливо закотила очі:

- Розумієш? Так і сказав: «Я хочу жити на березі моря і пити вино, милуючись заходом сонця».

- Так «я» чи все-таки «ми»? - обережно перепитала я.

- Він сказав «я», але мав на увазі «ми». Ти просто не розумієш, що це був за момент! - Олена майже перейшла на фальцет. - Ми не вилазили з ліжка і багато говорили про плани на майбутнє.

- Ти зовсім туп@? - мимоволі вирвалося в мене. - Він говорив про свої плани, тебе в них не було. Стався до цього легше.

- Ось вічно ти так, Ірка, зануда ти, нездатна зрозуміти чоловіка. Він, може, боїться говорити або зізнатися у своїх почуттях, а ти як інквізитор: ні любові, ні туги, ні жалю. Усе в тебе по поличках розставлено, усе має бути під контролем. У тебе серце є взагалі?

- У мене є здоровий глузд, який допомагає не вигадувати за чоловіка те, чого він не говорив. - беззлобно парирувала я.

Олені я бажаю тільки щастя, позаду в неї важке розлучення, під час якого колишній чоловік ділив кожну ложку і в суді витягнув на світ Божий усю їхню «брудну білизну», але будьмо чесними, дівчатка, скільки з нашої братії будували повітряні замки, зважаючи лише на напівнатяки чоловіка. Просто тому що нам дуже хотілося, щоб було так. А не тому що чоловік це озвучив.

Чоловік губить жінку цією таємничою невизначеністю, тяжкими зітханнями, загадковими поглядами.

Сяде такий у крісло, підборіддя задумливо рукою підіпре і починає кручинитися. Жінка аки лань невтішна біля нього припадає і, тужливо зазираючи в очі ненаглядному, запитує, про що пригорюнився її милий. Милий театрально відкриває рота, силкуючись щось вимовити, потім раптом відчайдушно махне рукою і протяжно простогне загадкове: «ееххх».

Жінка ще більше стривожиться, ще сильніше ланью б'ється, котлети смажити починає від безвиході, мовляв, горе, мабуть, у людини настільки бездонне, що й словами не передати. Чоловік наминає котлети у дві щоки, не забуваючи час від часу журитися і підпирати підборіддя для більшої трагічності.

Або ось це: «Уявляєш, будиночок біля моря, захід сонця й умиротворений шум прибою». Жінка подумки вже валізи пакує і квартиру бабусину продає, а чоловік і не думає уточнити, що будиночок біля моря він планує без неї. Просто жіноча голова спочиває у нього на могутньому плечі після пристрасних пестощів, його стегна наповнює солодка млість і хочеться продовжити цей момент якомога довше. Хоча б у фантазіях.

Чоловік губить жінку невизначеністю, тяжкими зітханнями, загадковими поглядами. Коли кидає їй цукерку на ниточці, але щойно цукерка опиняється в неї в руках, він смикає ниточку, і заповітна солодість вислизає геть. І жінка починає знову робити все, аби дістати її. Ниточку-то не видно...

Гра закінчується тоді, коли чоловікові приїдається смикати за ниточки. Тоді він піднімається поважно з крісла, обтрушує котлетні крихти і прорікає: «Я тобі нічого не обіцяв. Ти все придумала сама». Заявивши це, він із почуттям виконаного обов'язку благополучно звалює в закат, залишаючи жінку в цілковитому подиві й часто з розчавленою самооцінкою. Адже він їй справді нічого не обіцяв. Так, прилип на деякий час, поки цікаво і комфортно, невизначено бурмочучи про туманні перспективи.

Жінки часто, самі того не розуміючи, роблять усе за чоловіка. Він щось там махнув рукою невизначено, а вона вже тюль на голову приміряє (це я про фату). Мигцем глянув на чужу дитину на дитячому майданчику, а вона вже няньчить спільних онуків. А чоловік і радий. Нехай фантазує, нехай прилипає душею, адже так нею керувати набагато легше. Енергія жіноча сама тече йому в руки, навіть напружуватися не потрібно. Тільки підборіддя знай собі підпирай та горюнься для більшої важності. І жодної відповідальності за свої слова і фантазії.

Так, одна дама в коментарях скаржилася на свого недбайливого залицяльника, який навіть шампанського ніколи не купить і квіти, приходячи до неї в дім, щоб смачно поїсти і в ліжку лежати. Зате як гарно і загадково він говорить про їхнє спільне майбутнє, наминаючи смачні обіди та сніданки в її домі, неоднозначно поглядаючи при цьому на відчинені двері спальні...

Щоб зменшити емоційні втрати і заощадити час на черговому ось такому театральному зітханні, варто звертати увагу не на демостративну трагічність, невиразні мрії про примарне спільне майбутнє і невизначені туманні фрази, а на реальні дії чоловіка. Немає дій - немає стосунків. Яким би загадково-манящим не був чоловік.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»