Читати книгу - "Це наш секрет..татусь, Верефрі"

Емі засміялася, намагаючись приховати збентеження.

— Дякую, але ти ж розумієш, що це було для справи. Я хотіла, щоб ти допоміг мені вибрати.

— Ну, тепер знаєш, як захопливо це виглядало з іншого боку, — додав він, не приховуючи своєї посмішки.

Емі тільки хитнула головою і зітхнула.

— Холодно ж, правда? — сказав Аорон після паузи. — Давай заїдемо кудись і вип’ємо чогось гарячого, щоб зігрітися.

Емі глянула на нього й кивнула.

— Звучить як чудова ідея.

Вони під’їхали до невеликого затишного кафе, де була невелика черга. Аорон відкрив двері для Емі, і вони стали в чергу, чекаючи своєї черги до каси. У приміщенні було тепло, і запах кави змішувався з ароматами випічки.

Аорон зробив ковток шоколаду й задоволено кивнув.

— Дійсно смачно, — сказав він, облизуючи губи.

Емі придивилася до нього й почала сміятися.

— У тебе шоколад по всьому роті. Схоже, ти справді насолоджувався.

Аорон театрально витер рот рукою, навмисно зачепивши не те місце, де був шоколад.

— Отут?

— Ні, не там, — сміялася Емі.

Він спробував ще раз, знову втираючи шоколад у неправильному місці.

— Ну, тепер?

Емі закотила очі, але не могла стримати сміху.

— Та не там же!

— Тоді допоможи мені, — сказав він із посмішкою, яка говорила, що він усе це робить навмисно.

Емі обвела очима зал, шукаючи знайомі обличчя. Їх, на щастя, не було. Вона зітхнула, потім нахилилася до Аорона.

— Ось тут, — сказала вона тихо, витираючи шоколад пальцем із куточка його губ.

Аорон уважно подивився на неї, поки вона нахилялася ближче, і його погляд був настільки теплим, що на мить у неї перехопило подих.

— Тепер усе, — пробурмотіла Емі, відводячи погляд і повертаючись на своє місце, намагаючись зберегти невимушеність.

— Дякую, сонце, — сказав він м’яко, не зводячи з неї очей.

Емі, відкинувшись на спинку стільця, знову зробила ковток свого гарячого шоколаду. Її обличчя було розслаблене, але вона несподівано додала:

— До речі, я сьогодні пізно спати не збираюся.

— О? — Аорон підняв брову, зацікавлений. — І чим плануєш займатися?

— Дивитимусь футбол, — сказала вона, з посмішкою, яка свідчила, що вона цього вечора мала особливий настрій.

Аорон явно здивувався.

— Футбол? Ти дивишся футбол?

— Звичайно! — Емі усміхнулася. — Я не граю, але люблю дивитися. У мене брат постійно дивився футбол, коли ми були дітьми, і я якось непомітно перейняла це від нього.

Аорон нахилився ближче, його цікавість зросла ще більше.

— І які команди ти підтримуєш?

Емі зробила вигляд, що замислилася, а потім відповіла:

— Якщо чесно, я більше за красиву гру, ніж за певну команду. Але останнім часом мені подобається стежити за Лігою чемпіонів.

— Неймовірно, — тихо пробурмотів Аорон, трохи відкинувшись назад.

— Що? — запитала вона, трохи нахмурившись.

— Я просто не очікував, що ти будеш настільки різносторонньою. Тренування, футбол… що ще ти приховуєш, Емі?

Вона загадково усміхнулася.

— Ще багато чого, Аороне. Але, можливо, ти дізнаєшся, якщо будеш гарно поводитися.

Він засміявся й похитав головою.

— Я точно дізнаюся. Тепер ти мене заінтригувала ще більше.

Емі відчула, як від його слів і погляду в неї прискорився пульс, але вона зберегла зовнішній спокій, грайливо відповівши:

— Це ж і добре, правда?

Коли двері автомобіля зачинилися за ними, атмосфера раптово змінилася. Вони сіли поруч, між ними було лише кілька сантиметрів простору, але все навколо здавалося абсолютно тихим і спокійним. Легке звучання музики на фоні і лише їхні погляди, що зустрілися, стали моментально інтенсивними.

Емі, трохи замислившись, відчула, як Аорон дивиться на неї. В її серці все затріпотіло, коли вона побачила в його очах те саме бажання, що вона відчувала сама. Це була не просто цікавість чи захоплення — це була справжня близькість, яку вони не могли більше ігнорувати.

Одночасно, як за інстинктом, вони потягнулися один до одного. Він перший торкнувся її губ, а вона, наче в захопленому пориві, відповіла йому, занурюючи свої губи в поцілунок. Машина була затонована, тому вони могли бути впевненими, що ніхто їх не побачить. Час наче зупинився, коли їхні тіла злилися у цьому короткому, але сильному поцілунку, в якому було все — і пристрасті, і м’якість, і довгоочікувана близькість.

Емі відчула, як її серце б’ється швидше, і вона вже не могла вирватися з цього моменту. Відчула, як Аорон притягнув її ближче, на мить закрив очі, і поцілунок став глибшим. Вона дихала його ароматом і відчувала його силу та ніжність одночасно.

Коли вони нарешті відсторонилися, їхні погляди залишалися прикованими один до одного. Відповісти словами було важко, але і не було потреби. Тихо усміхаючись, Аорон повільно виїхав з місця стоянки, і разом вони продовжили свою подорож, не кажучи більше нічого, але знаючи, що цього вечора все змінилося.

Їхня тиша в машині була пронизана лише м’яким шурхотом коліс по асфальту. Аорон зосереджено кермував, але його рука мимоволі потягнулася до бокового сидіння, де поруч була Емі. Вона сиділа трохи нахилена вперед, і він, не замислюючись, м’яко поклав свою руку на її коліно. Це сталося так природно, що навіть він сам не одразу зрозумів, що зробив.

Емі відчула тепло його долоні на своїй шкірі, і її серце на мить затамувало подих. Вона поглянула на нього, і його погляд одразу став більш інтенсивним, немов він очікував її реакції. Але замість того, щоб відсунути руку, Емі обережно взяла її в свою і повільно поставила на своє коліно, тримаючи її так, ніби це було найприродніше в світі.