Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Ти злишься?

– Так. – Встаю з місця. – Ти поводиш себе, як трирічна дитина.

– Я хотів підтримати розмову! 

– А я всім своїм виглядом давала тобі зрозуміти, що не хочу розмовляти! – Видихаю. – Так, я також вчинила не правильно, бо потрібно було відразу тобі про це сказати, а не замовчувати. 

– Вибач, Келі. 

– І ти мене вибач за грубість.

– Насправді я просто хотів спитати чи не хочеш ти піти зі мною на побачення, але постійно вагався і з мого рота вилітали ці дурні й безглузді запитання. – Підводиться й стає навпроти мене. – Підеш зі мною на побачення? 

– Ні, – вирішую відразу все закінчити. – Марк, я тільки нещодавно вийшла зі старих стосунків, тож нові починати я точно не хочу. 

– Це було грубо. – Посміхається.

– Але це була правда. 

– Могла делікатніше відмовити мені. 

– Делікатніше? – Поправляю волосся і починаю зав’язувати його. – Ти тут не через брата. Цей хлопчик прийшов сюди с батьками, які сиділи на перших рядах і вболівали за нього. Ти збрехав мені з самого початку, а я маю делікатніше відмовляти тобі у побаченні? 

– Ну ти і грубіянка, Келі. – Знову хоче виставити мене поганою у цій ситуацій. 

– Келі, ти йдеш? – Остін вже стоїть й чекає на мене. 

– А ти, жахливий брехун! Бувай. 

Розвертаюсь і йду в бік Остіна, який має доволі гарний настрій на диво. 

– Сподобалося? – Обіймаю його однією рукою за плечі. 

– Не хочу цього визнавати, але так.. Навіть сильніше ніж просто “так”. 

– Софія буде рада почути це.

– Якщо не буде зайнята роботою. 

До будинку ми повернулися близько пів на шосту вечора і Остін попросив Ліну розігріти йому обід, а я тим часом “зліпила” собі сендвіч на швидку руку. Він вийшов не гарний, але смачний. 

– Келі, почекай. – Жінка зупиняє мене. – Ти досі зла на мене? 

– Чому ти так вирішила? 

– Відчуваю. 

– Ліно, я вже давно забула за той інцидент і живу далі, – посміхаюсь. – І ти забудь. 

– Але ж..

– Забудь кажу. Все гаразд. 

– Точно? 

– Так. 

Я нарешті вийшла з кухні й пішла до кімнати Остіна, де він вже наминав свій обід. 

– Смачного. – Сідаю у крісло-мішок. 

– Дякую.. А ти поїла? 

– Так, тільки що на кухні. 

– Точно? 

– Не віриш мені? – Примружую очі. 

– Вірю. 

Неочікувано двері до кімнати відчинилися, у Остін навіть ложка впала. 

– Ось ти де, – Адам. – Що незрозумілого я тобі сказав?! 

– Багато чого. – Підходить до мене. – Якісь проблеми, Адам? 

– Я тобі сказав не зустрічатися з Марком, а ти натомість, що зробила? 

На цьому моменті я підвелася на ноги.

– І що ж я зробила?

– А то ти не знаєш! 

– Якби я знала, то не питала б. – Намагаюся говорити спокійно, бо тут Остін. 

– Келі, ти справді така тупа ідіотка? 

– Адам, тут Остін, тож добирай слова! 

– Що ж ти так не хвилювалася, коли в перший день про секс при ньому говорила?! 

– Статевий акт це не щось жахливе і він це знає! А от сваритися при дитині це вже занадто. 

– І що тут занадто? 

– Адам, якщо ти не розумієш, то мені тобі цього вже не пояснити. – Забираю телефон з ліжка. – Остін, вибач за цю сцену. 

Проходжу повз Адама і виходжу з кімнати. Ця розмова точно ще не добігла кінця, краще піти кудись, щоб Остін не чув цього. 

– Ти тікаєш від розмови?

– Якщо по твоєму це можна назвати розмовою, то страшно уявити, що для тебе сварка! 

Далеко дійти не вдалося. Ми зупинилися у вітальні, де всі чудово почують нас. 

– Келі, не будь ідіоткою! 

– Я не ідіотка. – Його очі червоні від люті. – Тож поясни мені, що ж я такого зробила з Марком? А то я вочевидь не знаю того, що знаєш ти! 

– Таємне побачення під час роботи, це по-твоєму нормально? Ви ледь не почали спарювання там! 

– А ти там був? Ти бачив це на власні очі?! 

– У мене є люди, які..

– Які тобі брешуть, Адам! – Мені стає смішно. – Господи, я серйозно маю відчитуватися перед тобою мов мала дитина? Я мабуть з глузду з'їхала.

– А ти тільки зараз це зрозуміла? Ти вже давно втратила розум! 

– Яке ти маєш право судити мене? 

Довкола вже зібралося декілька людей. Тільки цього бракувало. 

– Ти працюєш на мою родину, я маю право судити тебе! – Стискаю кулаки. – І оскільки ти працюєш на родину Чандлерів, будь ласка поясни, що ж ти робила з ворогом нашої сім'ї? 

От тепер мені трохи зрозуміліше чому цей придурок так відреагував на Марка. Та все ж таки, міг одразу про це сказати нормально, а не загадкою. 

– Хоч я і не дуже хочу тобі щось пояснювати, та все ж таки поясню..

– Що тут відбувається?! – Місіс Чандлер стоїть біля сходів, а за нею і Арчибальд. – Адам, який гамір! Що ти знову наробив? 

– Ну так, одразу я винний! – Здіймає руки, а потім ховає їх до кишень брюк. – Нехай Келі нам пояснить, що ж вона робила сьогодні разом з Марком у басейні! 

– З тим самим Марком? – Питає Арчибальд. 

– Так, тату, з тим самим. 

Тільки мені невідомо, хто ж він такий. Не дуже й хочеться знати. 

– Келі, поясни нам, що відбувається? – Софія знову дивиться на мене так, як і вдень коли звинуватила в розбещенні Остіна.

– Та ви не дуже й хочете чути мою версію подій! – Нехай вони і впливове сімейство Чандлерів, та мовчати я точно не буду. – По ваших очах видно, що ви вже обрали для себе правдиву версію! 

– Келі, підбирай тон! – Адам. 

– Не хочу! Навіщо мені це робити, якщо мене однаково звільнять? – Мовчать. – Що ж, давайте тепер я розкажу, як все було..

– Дуже хочемо почути. – Не вміють вони мовчати. 

– Я привезла Остіна до басейну і він попросив піти з ним, я й погодилася. Потім я сиділа на місцях для глядачів і неочікувано до мене підсів цей ваш Марк! Почав діставати тупими питаннями й все! Більше нічого не було! – Переводжу погляд на Адама. – Побачення? Спарювання? Ти хоча б думай, що говориш, придурок!