Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

Я різко прокинулась від чергового жахіття. Скільки б я не втікала від свого минулого, воно все одно мене переслідувало навіть у снах.

Я сіла і кілька разів глибоко вдихнула і видихнула, щоб трохи заспокоїтись і розслабитись. Не вистачало ще втратити контроль над своєю силою і випустити її.

Годинник показував дев'яту годину ранку. Поспішати мені було нікуди, тому я вирішила ще трохи поніжитись у теплому і надзвичайно зручному ліжку.

В коридорі почувся якийсь шум. Моя природня цікавість і любов до скандалів перебороли мої лінощі і швидко підняли з ліжка.

Я накинула на себе халат і вийшла з кімнати, щоб дізнатись, що ж там таке робиться.

Дуже швидко з'ясувалось, що злісною порушницею спокою у родовому маєтку Стоунів була, тепер вже колишня, наречена Алекса.

Вона верещала що є сили, вимагаючи від герцога Стоуна компенсацію за розрив їхніх заручин. Та ця високородна графиня ще нахабніша, ніж я могла собі уявити.

Алекс міг без проблем дати їй грошей і не морочити собі голову, але він чомусь вперся і не бажав поступатись.

Схоже, що він досі не вибачив графині того, що вона хотіла вискочити за нього заміж лише заради грошей. 

Підозрюю, що це дуже зачепило його чоловічу гордість і похитнуло самовпевненість.

Знаючи капосний характер герцога, ця аристократична нахаба дуже пошкодує, якщо не залишить його у спокої.

- Не хотів я цього робити, але ти сама напросилась... Перекажи своєму брату, щоб до завтра він звільнив всі торгові зали, що орендує у мене. Я більше не бажаю мати жодних справ з тобою і твоєю родиною! - Почувся сердитий голос Алекса крізь двері кабінету.

- Ти не можеш так вчинити!

- Хочеш перевірити, що я можу, то почекай до завтра. Мої охоронці викинуть ваші товари на вулицю, якщо ви самі не заберете їх сьогодні!

- Алекс Стоун, ти - покидьок! Щоб ти здох, як собака! - Побажала йому графиня.

Я навіть пожалкувала про те, що не прихопила собою шоколадку. Зараз би повною мірою насолоджувалася б цими пристрастями, що тут вирують.

- Не дочекаєшся! - Впевнено заявив Стоун.

- Я ще станцюю на твоїй могилі, вилупку! - Не здавалась Алексова колишня.

Ех, шкода, що я їх не бачу... Таке шоу пропустила.

- Не гай часу, Лілі. Тобі ще треба встигнути знайти якогось наївного і багатого бовдура, якщо не хочеш піти по світу з торбами. - Сміючись, порадив їй герцог.

Двері кабінету різко відчинились і мало не гепнули мене по носі. Графиня вилетіла, як обшпарена.

Не знаю, чи то вона вирішила дослухатись до поради Алекса, чи їй набридло спілкування з ним.

Я вже хотіла тихенько повернутись до себе в кімнату, але мені завадили.

- Кайро, зайди сюди. Думаєш,  я не знаю, що ти підслуховувала під дверима, - суворо промовив герцог Стоун.

Важко зітхнувши, я некваплячись, поплелась в кабінет Алекса. Я не надто горіла бажанням спілкуватись з ним, коли він сердитий.

Особливо, коли  вчора витратила, ну дуже, кругленьку суму на деякі інгридієнти для своєї лабораторії. Сподіваюсь, що він про це ще не дізнався... 

- І нічого я не підслуховувала. Ви обох так верещали, що розбудили і налякали мене. Я тільки вийшла у коридор, щоб взяти собі заспокійливі краплі...

- Облиш, Кайро. Я ж знаю тебе, як облуплену. Стояла у коридорі і тішилась, ласуючи ельфійською шоколадкою.

- Не було у мене шоколадки...

- Зараз не про це. Через два дні ти підеш зі мною на бал в королівський палац.

- Що?! Я не хочу! І у мене підходящої сукні немає!

- Чого ти злякалась? Ти ж любиш бути в центрі уваги і хизуватися своїми вбраннями і коштовностями. ..

- Ти забув, що зі мною трапилось, коли я востаннє знаходилась у королівському палаці? Я тоді лише дивом вижила...

- То був зовсім інший палац. В іншому королівстві... Тільки не кажи, що ти боїшся... 

- Я не боюсь...

- От і добре. Готуйся до балу. Думаю, що ті бісові невидимці захочуть там щось втнути...