Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

Кайра помітно нервувала через те, що нам доведеться відвідати бал у королівському плаці.

Я розумів, чому вона хвилюється, бо знав про те, що з нею сталася в минулому. Тоді вона ледь врятувалась і мало не втратила всю свою магію.

ЇЇ повелитель і друзі, яким вона довіряла, зрадили її і спробували підступно знищити, заманивши в пастку.

- Кайро, у мене щось для тебе є... - Промовив я, зайшовши до бібліотеки.

- Забирайся разом із своїми подарунками. Я хочу побути сама, - сердито пробурчала відьма, закрившись книгою.

- Як скажеш, Кайро... Значить, цю дуже древню книгу із зіллєваріння я можу повернути назад. Чудово. Зекономлю кругленьку суму, - промовив я, збираючись вийти з кімнати.

- Книгу? Яку книгу?

- Це вже не має значення, бо тобі непотрібні мої подарунки...

- Я передумала. Дай мені цю книгу, - нетерпляче промовила відьма, опинившись біля мене.

- Тримай.

- Ого! Це ж  праця самого Генріха Рюте! Де ти зміг її дістати? Я майже рік її шукала...

- Треба знати місця...

- Дякую, Алексе, - радісно сказала Кайра, обережно гортаючи свою  книгу.

Зараз ця руда пройда виглядала, як дитина, що одержала омріяний подарунок. В її очах було стільки захвату, що я посміхнувся.

Сумніваюсь, що знайдеться ще хоча б одна дівчина, що буде так радіти старій книзі з пожовклими від часу сторінками.

- Кайро, ти вже обрала собі сукню для завтрашнього балу? - Обережно поцікавився я.

- Так. Я вдягну білосніжну сукню, розшиту перлами. Вже уявляю, як на мене витріщатимуться представники знаті... Пліток буде хоч відбавляй, - весело промовила Кайра і хитро на мене поглянула.

Чогось такого я від неї і очікував. В нашому королівстві так повелося, що білий колір можуть носити лише аристократи. 

І хоча, за своїм походженням, Кайра мала повне право вдягати білий одяг, про це ніхто не знав. В столиці Кайра Вульф була відома, як безродна, але дуже обдарована відьма - зіллєварка. 

Не знаю, чи то Кайра вирішила завтра так розважитись, споглядаючи на шоковані обличчя аристократів, чи захотіла так покарати мене за те, що я примусив її йти разом зі мною на бал, але просити її змінити рішення я не став.

Нехай краще вона зловтішається і веселиться, ніж сердиться, бурчить і хвилюється, а з наслідками її вибриків я вже якось розберусь.

Я і сам хвилююсь про те, що чекає на нас в королівському палаці. Хто-зна, що задумали маги із таємного ордена і скільки їх буде на балу.