Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Стів

Я сидів у їдальні навпроти Макса, допиваючи свій сік. Розмова якось непомітно зайшла на баскетбол.

"Ти бачив, як ми їх винесли в третьому таймі?" – сказав я, піднімаючи брови.

Макс кивнув. "Ага, але ти не бачив справжню драму – на трибунах. Я сидів там з Еммою, і це було схоже на реаліті-шоу. Вона так емоційно вболівала, що я вже думав, що вона зараз вибіжить на майданчик і сама заб'є пару очок."

Я пирхнув. "Та ладно, не перегинай."

"Я серйозно! Вона навіть кричала на черлідерш, коли вони не вчасно махали помпонами. І знаєш що? Вона виглядала... ну, якось інакше. Гарно одяглася, навіть макіяж зробила. Ніби не просто на гру прийшла, а на побачення з самим баскетболом."

Я хмикнув. "Або з кимось на трибунах?"

Макс скривився. "Ой, та ну тебе. Просто кажу, що вона виглядала добре."

Я підняв руки. "Ого, Максе. Що це за нова мова? Ти зазвичай жартуєш над нею, а тут компліменти? Щось не сходиться."

Макс закотив очі. "Ой, відчепися. До речі, після гри ми грали в ‘Мафію’ в гуртожитку. І ось що мене вибило з колії – Емма кожного разу знала, хто я. Я навіть намагався блефувати, але вона якось... бачила мене наскрізь. Може, вона екстрасенс?"

Я розсміявся. "Чи, може, вона просто тебе добре знає?"

Макс зітхнув. "Ні, це щось інше. Вона ловила мене кожен раз. Знаєш, я починаю думати, що вона читає мої думки."

Я посміхнувся. "Ну, якщо вона й справді може читати думки, тобі варто бути обережним. А то раптом вона вже знає, що ти починаєш на неї задивлятися?"

Макс кинув у мене серветку. "Ой, мовчи. І взагалі, можна у вас переночувати, якщо раптом все стане дивним?"

Я підморгнув. "Ні, але я точно буду поруч, коли це станеться, і першим скажу 'Я ж казав'."

Макс застогнав. "Ну все, з мене досить!"

Я тільки посміхнувся. О, це буде цікаво.

Мері

Я намагалася прибрати в кімнаті, але з Еммою це було неможливо. Вона сиділа на ліжку, перебирала косметику і крутила туш для вій.

"Чесно, я переживала, що після гри виглядатиму як панда," – сказала вона, роздивляючись у дзеркальце.

Я пирхнула. "Ну, може, трохи розмазалося, але загалом ти не виглядала як учасниця фільму жахів."

Емма видихнула. "Слава богу. Але то все Макс! Він весь матч говорив про тактику, ніби він сам головний тренер. І ще жодного разу не підколов мене! Це ж ненормально, правда?"

Я зупинилася. "Макс… не жартував над тобою? Ого. Це якесь аномальне явище. Може, він захворів?"

Емма знизала плечима. "Я теж так подумала. Але, знаєш, що ще дивніше? Він весь вечір намагався мене обдурити в 'Мафії', а я кожного разу ловила його! І знаєш, що він сказав? Що я читаю його думки!"

Я розсміялася. "Ну, можливо, ти його вже надто добре знаєш."

Емма закотила очі. "Та ну, Макс і я – це як кіт і огірок. Ніякої взаємодії."

Я посміхнулася. "Ага, розкажеш ще."

Емма кинула в мене подушкою. "Перестань. Це безглуздо. Макс – це Макс. Він смішний, але не мій тип."

Я підморгнула. "Ну-ну, подивимось." Це точно ще не кінець історії.