Читати книгу - "Стражі Дзеркала , Yuleesi"

-Міа, назад! – на крик обернулися геть усі… Окрім Мії, яка стояла перед тим чоловіком, не сміючи ворухнутись. Зробивши крок убік, Рубі помітила довжелезні кістяні пластини на місці його нігтів, загострені і спрямовані просто в серце Відступниці. Безхатченко зводився на ноги так, наче його за комір тягла вгору невидима рука. Він шкірився у божевільній посмішці, а його очі заволокла така сама мряка.

-Ні крок-ку… – прошелестіла істота. – Ви помрет-те т-тут…

Рубі озирнулась і зрозуміла – він каже правду. За їхніми спинами стояло ще зо два десятки одержимих. Відступати не було куди.

-Не рух-хайтес-сь, – попередив демон. – Не пруч-чайтес-сь…Це ваш-ше признач-чення… Ви маєте…

Що вони мають зробити, вони так і не дізнались. Ярвуд, якого на хвильку усі лишили поза увагою, раптом коротко рубонув ножем, і той, захрипівши, звалився на землю. З його очей витікала якась чорна рідина, густа, наче мазут, поступаючись місцем райдужній оболонці. Міа хапнула ротом повітря і швидко схилилася над ним, бурмочучи щось і накладаючи на рану пов’язку.

Несподіваний випад Ярвуда наче вивів усіх із заціпеніння. Хлопці кинулися вперед, на шеренгу одержимих, що й досі стояли нерухомо, немов вичікуючи.

Рубі й сама витягла з-за пояса два ножі і вичікувально задкувала перед височезним одержимим, здригаючись від огиди – чоловік то гавкав, наче собака, то гарчав, з рота капала слина. Менше всього він нагадував людину. Випад, ухилитися, випад, ухилитися – вони наче танцювали смертельний танець. Одержимий як міг уникав дотику її ножів.

-На! – азартно вигукнула Рубі, позначивши його плече глибоким надрізом. Він упав, а дівчина енергійно кинулася далі в бійку, краєм ока помічаючи, як Міа підходить по черзі до кожного пораненого, ось шепочучи. Саме це і зіграло з нею злий жарт. Хтось із суцільної маси створінь зачепив її, Рубі гепнулася спиною об стіну і провалилася кудись за смітники.

-Рубі? – за кілька хвилин над нею з’явилася голова Севена. – Ти як?

Дівчина сіла і струсила з волосся картопляну шкірку. Спина розривалася від болю, долоні обідрані, але обидва ножі, на щастя, валялися біля неї.

-Що відбувається? – легені теж боліли, хоча це, швидше, віддає болем від спини. – Що це було? Де…вони?

-Ми вже впорались… – Севен допоміг їй вибратися з-за сміттєвого бачка. – Ти молодець, одного зняла.

-Ага, а от інший мені добряче врізав, – пирхнула Рубі, потираючи спину. – Оце так у вас проходить кожна вилазка? Ви наносите їм поранення, а Міа читає… Що?

-Міа грається в екзорциста! – пирхнув Пілот, який саме витирав свого ножа. – А щодо кожної вилазки… У мою першу ми пробродили даремно майже до світанку. А у тебе – відразу навала одержимих. Не кожному так щастить!