Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга перша 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 87
Перейти на сторінку:
відчув чужий запах і побачив радість у чоловічих очах, що ненавиділи його.

— Люба моя, — сказав Вовк і взяв за підборіддя жінку праворуч. — Яке вино ти будеш?

— Байдуже, — шепотіла жінка. — 3 твоїх рук.

— Повернися до чоловіка. — сказав Вовк.

І посміхнувшись, він побачив у її сльозах відображення чотирьох довгих плащів та насунутих на очі капелюхів.

— Повернися до чоловіка, — повторив він і, падаючи спиною на фортецю зі своїх фішок та перекочуючись через рулетковий стіл, вихопив пістолет і вбив трьох із тих, котрі прийшли, щоб убити його.


Униз килимами на сходах, повз кришталеві лампи в руках у дівчат. Назустріч трьом плащам із величезними автоматами, що гавкали свинцем.

— Як я не люблю псів!

І, перестрибуючи через перила, він упав на їхні кулі.

— Він мертвий, — сказав один із плащів, бо не почув, як кричать перехожі:

— Дивіться — вовк!

Вони не бачили, як величезний попелястий вовк мчить нічною вулицею.


— Поїхали? — спитав він.

— Поїхали, — сказала я.


Я тоді шукала друзів. Мені здавалося, що всі люди можуть бути моїми друзями.

— Крихітка? — запитали мене троє чоловіків.

— І ти втекла з дому?

— Так, і мій вітчим…

— Гайда, — вони далі не слухали мене.

А я не запитала:

— Куди?

Я просто пішла за ними й опинилася у підвалі. А там було повно диму та п’яних чоловіків.


Мене виштовхнули на середину, і котрийсь вигукнув:

— Хто більше?!

— П’ятдесят!

— Шістдесят!

— Сімдесят!

Вони збиралися продати мене. Вони називали ціну.

— У мене є гроші, — сказала я. — Я сама заплачу за себе.

Тоді в мене ще не було пістолета.

Але вони не чули:

— Сто!

— Сто десять!

— Сто п’ятдесят!


І раптом почула голос:

— Досить, я забираю її.

— Чужинець, — сказали йому. — Іди собі. Це не твої ігри.

— Ігри? — посміхнувся він, і очі зайнялися зеленим. — Ігри. Давайте зіграємо у гру.

Це був Вовк і два його пістолети, що відблискували вогнем та нікелем.

— То їдемо? — спитав він.

— Їдемо, — зраділа я.

— Здрастуй, Бу-у, здрастуй ліфт, здрастуйте двері.

Я знову була в будинку вітчима, тільки на цей раз із Вовком.

Адже треба було лише дістатися комп’ютера і дізнатися про тих, хто тепер воює зі мною.

А кам’яних воїнів стало вісім, і Вовкові кулі відлітали від них. Але Вовк не хотів іти, хоч я й гукала йому:

— Ходімо!

Здається, «жив, убивав та був убитий» стало його долею.

Він жив, убиваючи так, ніби сам хотів бути вбитим.

— Ходімо!!!

Він не міг убити Воїнів, але він стріляв по них, не зважаючи на те, що шість кам’яних куль уже летіли в нього.


— Це погано! Я не хочу! Це погана гра! Ні!!! Я не хочу!!!


Ми вийшли з цвинтаря, і Вовк мовив:

— Вибач.

— Усе гаразд, — сказала я.

— Хочеш, я відведу тебе до Пса?

— Авжеж! — Я зраділа.

Пес! Боже, вони всі повернулися до мене!

Пес! Пес!!! Пее-е-е-с!!! Пе…

Він лежав увесь загіпсований, і в його палаті пахло безсиллям.

— Бувай, — сказав Вовк, зупиняючись біля дверей лікарні.

— Не зайдеш? — питала я.

1 ... 22 23 24 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"