Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Станом на червень 1936 p. KE ОУН припинила своє існування de facto, значна кількість членів організації (якщо не переважна більшість) опинилася за ґратами. Можна висловити припущення, що діяльність ОУН після цієї дати в цілому припинилася. Принаймні сьогодні про таку діяльність невідомо нічого. Хіба майбутні дослідження кинуть на це хоч якесь світло.

В очікуванні цього світлого моменту наразі з'ясуємо, що відомо про Львівську КЕ станом на 2013 рік.

Питання це риторичне, відповіді на нього ми не маємо. І це – дивно само по собі. Адже Львівська КЕ – це, по суті, єдина організаційна клітина ОУН на території сучасних Львова та області, тобто на т. зв. «матірних землях», у міжвоєнний період! Усі інші КЕ ОУН діяли (якщо існували) поза межами т. зв. «українських етнографічних земель».

І що ми знаємо про єдину «українську» КЕ? Та майже нічого. Все, що мені пощастило знайти, – світлина поганої якості.

Це – унікальна фотографія засідання т. зв. Ради референтів КЕ ОУН за 1929 р. Підпис на звороті пояснює: на світлині бачимо «Романа Шухевича, Миколу Лебедя, Ганну Дидик, Василя Старуха, Дмитра Миронова, Степана Бандеру. Місце сходин – с. Шабалина Бережанського р-ну. Хата Ганни Дидик 1929 рік, створення ОУН, засідає Рада Референтів Крайової Екзекутиви. На добру згадку Ярославі Стецько від Олега Каденчука, хай допоможе нам Бог з'єднатися в єдиній організації собі на славу в ім'я Ісуса Христа.

Амінь. Одеса». [71]

Зворотня сторона. Автограф.

Тепер коротко огляньмо лише деякі моменти з життя лише одного учасника того засідання – майбутнього провідника РП ОУН Степана Бандери. Впродовж попереднього, 1928 р. та наступних п'яти років він затримувався правоохоронними органами за антидержавну діяльність принаймні 10 разів.

– 20–24. XII. 1928 p.: «перебував у Станіславській тюрмі»;

– 14.ХІ.1930 р.;

– 1931 p.: «деякий час був ув'язнений у Краківський тюрмі»;

– 16.VI.1931 p.;

– влітку 1931 p.: «затриманий на декілька днів»;

– 10.ІІІ.1932 p.: «затриманий у м. Теилин»;

– 22.ІІІ.1932 p.: «просидів у карно-слідчому ізоляторі у Львові до середини червня»,

– 1–2.ХП.1932р.: у Львові;

– 19–20. III. 1933 p.: за вбивство директора гімназії Івана Бабія;

– 2.VI.1933 p.: y м. Тячеві, під час поїздки зі Львова до Данцига;

– влітку 1933 p.: – разом з братом Богданом.[72] Зауважимо: цей арешт припадає саме на той час, коли 24-річний Степан очолює Львівську екзекутиву ОУН.

Одинадцятий арешт 14 червня 1934 p. y цій частині його життя став останнім. Після другого, за порядком, Львівського процесу керівник Бандера опиняється в камері для «довічників». Перша місце утримання – тюрма «Святий Хрест» біля м. Кельці. Друге – тюрма «Вронки» біля Познані. Третє – тюрма в м. Брест. Тут йому судилося відсидіти «до половини вересня 1939 р.».

Роками пізніше він пригадував: «п'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодовки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві – індивідуально, у Львові й Бересті».[73]

А тепер поставимо кілька риторичних питань: як можна керувати підпільною організацією, за умови двох, у середньому, арештів за рік? Як можна керувати підпільною групою, перебуваючи під невсипним контролем спецслужби, яка відслідковує всі рухи і всі контакти керівника підпільної антидержавницької організації? Як можна впливати на націоналістичний рух взагалі, на діяльність його львівського осередку зокрема, перебуваючи в умовах «суворої