Читати книгу - "Софія"

389
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Софія" автора Олесь Ульяненко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 73
Перейти на сторінку:
І вона сказала: Софія. Так по-дитячому, що йому захотілося заплакати. І потім він купив їй пива, сигарет, дав двадцятку і відвіз, куди просила. А ще потім він побачив, як вона переходить дорогу з товстуном, від якого смерділо трупом. На цьому він знався: від таких завжди смердить трупаками. Він сам вийшов звідти. І у цей яскравий день, наче намальований, у нього почалася тривала ерекція – саме тоді, коли він думав про Надію. І тупий зустрічний удар: хтось зараз цю суку натягує, а в перервах вони тягнуть сигаретний дим, лежать, блін, голі, і вона розповідає цьому недоноску, напевне, віл-інфікованому або бісексуалу, про нього, яке… І так далі…

Він спускався з пагорбів до своєї трупарні.

10

Далі було ще веселіше. На Володимирській гірці вони викурили косяк. Софія намагалася схопити Надію за груди. Хлопці сиділи на лавках. Весь їхній вигляд говорив: а що ми, круті, тут робимо, у цьому свинарнику? Надія, заплітаючи ногами, пішла попісяти в кущі. Але всі чекали, що скаже Артур. Краєм ока, театрально, він спостерігав за Надією. Софія не знаходила місця. Вона понюхала коксу, але це ще більше її завело, і вона ходила взад і вперед. Хлопці намагалися затягнути їх у кущі, але нічого не вийшло.

– Ви класні, – сказала Надія і приземлилася на задницю. – Я вам усім дам…

– Чого, блядь стара, ти нам даси? – Костя відхлебнув з горла шампанського.

Надія засміялася. Її кремові плечі і груди заходили від радісних спазмів. Тінь, масляна, жовта, швидше олійна, вихоплювала її груди і руки. Вона не спускала погляду з Артура. Він сидів, виставивши ноги, дивився кудись углиб, і його сірі очі поволі бралися сивою паволокою. Нарешті він подав ознаки життя чи зацікавленості. Він підкликав Надію. В руках у нього – палм.

– Подивися, – він обійняв її за плечі, і вона збудилася. У неї прямо-таки закрутило в низу живота, а задниця взялася приском від збудження. Вона нічого не бачила: потягнула тонкими ніздрями густе повітря. Її просто розносило, наче повітряну кулю, що ось вибухне. Вона поправила окуляри, сіла на мокрому пагорбі і намагалася визнати, в яку халепу вона вскочила, якщо це, звісно, не п’яна параноя. І вона ледь не розплакалася від щастя, коли поруч з нею сів Артур, закурив косяка, простягнув їй. Вони закурили і стали дивитися, як Борис дрочить прямо на тротуарі. Тут Артур спитав:

– Ти що думаєш про мораторій?…

– Херня все це, і те також. Їх треба мочити. – Надія розсміялася: Костик надзюрив у штани. Смішна інтелігентська потвора. Артур таки ткнув палм їй у руки. Надія розсміялася, не знати чого. Вона лише видушила:

– А це що? – Але в її голосі звучало: чого ти, мудак, мовчиш, може, тобі дрочить краще, може, тобі дати в сраку, чи ще щось там. Вона ніколи не відмовить. Палм вона розглянула, вірніше, текст з фотокартками.

– Що це за херня, Артурчику? Що мені це блядисько показує? – Їй зробилося нудно, але вона зберегла свою автономію і ніяк не бажала гратися у соплячі там різні ігри.

– Це чувак, що замочив дружину, її матір, дітей. Засолив усе це, блядь, а свіжину жер мало не тиждень. Круто, як на мене. Смерть – це хуйня. Весь кайф, що передує цьому. Їх треба мочити пачками. Тисячами. Настане нова ера. Коли нас поділять на цих і тих… – Голова його якось дивно звисала на плече.

– Слухай, Артур, – Костик гикнув. – А чого він тиждень усього жер там чи місяць, да? Коли там хаванини вистачало на півроку?

– Доброта, йоб твою. Він поділився під водочку із сусідом. А той до холодильника чи у підвал, а там, замість огірочків, така хєрня. – Артур затягнувся, дуже красиво випустив дим, повів головою, і Надії це ще більше сподобалося. Хрещатинські вогні котилися глухим чорним руслом.

– Кльову чувак поставив фішку у себе на житті, – Костик погладив кремове кругле коліно Надії; від неї смачно пахло, жінкою пахло. Вона не відсунулася, правда, обсмикнула сукню. Кайф зі свистом вилітав з голови. Вона з цікавістю, трохи тривожно дивилася на Бориса.

– Ми не будемо, стара, їбатися, – несподівано сказав, як десь із самого дна, Артур. – Це нудно. Можливо, хтось скаже «бридко». Але мені ваші пизди остопизділи. Да. У тебе, напевне, кайфова пизда. Але я тебе не бажаю. – Він клацнув пальцями досить-таки елегантно. – Бля, та я всього Києва не захочу… – Артур пошукав когось очима. Надії не треба було повторювати. Він шукав Софію.

– Ну. Нехай. Відтопирюється, шалава, – невідомо для кого сказав Артур, втомлено провів по обличчю рукою. – На хуя вся ця параша, коли ти здохнеш, підеш у невідомість, і ніяка пизда тебе не згадає. – Він нагнув голову. – Розстебни штани.

– Я так не хочу, – пролепетала Надія, але штани розстебнула і взяла в рота: «Від його члена приємно пахне…»

Підійшла Софія. Зараз вона нагадувала модель з порножурналу. Артур дивився на неї, трохи викрививши губу. Він сказав:

– Що взагалі

1 ... 22 23 24 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Софія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Софія"