Читати книгу - "Планета трьох сонць"

Ой, як нам тут було тоскно! — сказав він, потискаючи їм руки. — Сідайте, друзі, та розповідайте. Що нового на Кварті? Як вам там подобається? А що квартяни?

Краус знизав плечима і засміявся:

Не знаю. Ми вже дві години як звідти. Ну, що ж, ми з квартянами руки одне одному ще не подали.

А як почуває себе Грубер? Уже отямився від переляку? — запитав Шайнер.

Вроцлавський знову поставив його на ноги, — відповів Мак- Гарді. — Нога вже ніби загоїлась. А серденько теж заспокоїлось.

Товариші, не продовжуйте собі даремно ув’язнення на «Промені»! — посміхнувся Мадараш. — Ніхто з нас не зможе вам описати Кварту так живо, як ви побачите її на власні очі. Краще навантажуйте необхідне спорядження та вирушайте в дорогу.

Краус та Мак-Гарді неохоче заступили на чергування біля апаратів. Заздрими очима проводжали вони вчених, які вирушали на планету.

***

Карта місцевості поблизу ріки Надії, складена на основі знімків, зроблених під час польоту, мала ще багато білих плям. На ній не вистачало насамперед рівнин та долин. Досить детально були зображені високі горби та гори, які піднімались над суцільною запоною густої імли. Конусоподібний вигляд високогір’я свідчив про те, що околиці підземного житла астронавтів багаті на вулкани. На щастя, більшість із них були недіючими.

Після приходу четвірки з «Променя» вчені розділилися на три робочі команди. Одна взяла на себе атомні реактори і житло, друга — наукові дослідження, а третя — околиці, головним чином Долину вогнів, як її тепер називали.

Група Молодінової готувалася в похід до квартян дуже старанно. Склали детальний список апаратів, інструментів та зброї, які слід було взяти в дорогу. Не забули також про альпіністське спорядження та намети, на випадок, якщо де-небудь доведеться отаборитись. Коли все це склали в купу, то жахнулись.

Цього б не потягли й велетні, а везти нема на чому! — бідкався Фратєв.

Машина теж не допомогла б, — засміялась Молодінова. — Квартяни навряд чи побудують нам асфальтовану дорогу аж до виходу з підземелля.

Хай я буду четвертим сонцем над Квартою, якщо не натрапив зараз на геніальну ідею! — вигукнув за хвилину Фратєв.

Ватсон, який стояв біля нього, здригнувся:

Хоча б був такий геніальний, як крикливий!.. Хіба можна отак горлати?!

Коли я вам розповім, то й ви закричите з радості! Сідайте, друзі, та тримайтесь за землю. Починаю… Отже, вантаж нам понесе балон, наповнений гелієм…

Ви маєте на увазі рятівний балон ракетного літака? Це справді дотепна думка! — жваво погодився Ватсон. — Я про нього зовсім забув.

Скільки рятівних балонів є взагалі на «Стрілі» й «Ластівці»? — зосереджено запитала Молодінова.

Фратєв підрахував і показав на пальцях:

Рівно десять… Ага, я зрозумів! Уже знаю, куди ви цілите цим запитанням. Адже я не такий уже й дурень! Маєте на увазі, що ми можемо використати балони не тільки як носіїв, а й як літальні апарати. Еге ж? Чи правильно проник я в тайники ваших думок?

Ви, безперечно, ясновидець! — засміялась Молодінова. — В дорозі ми, безумовно, зустрінемося з багатьма перепонами, — хоча б із такими, як провалля та кам’яні стіни, які без балонів довелося б долати з труднощами і даремно витрачати дорогоцінний час.

Наші балони дадуть ще одну перевагу: вони допоможуть нам утекти від небезпеки, якщо квартяни несподівано нападуть на нас, — міркував Ватсон.

Навряд! — струснув головою Фратєв. — Я квартян бачив на власні очі, хай здалеку. Не забувайте, що це — хитрі створіння, та ще й озброєні досконалішими літальними апаратами, аніж наші незграбні балони. Уявляю, як скінчилася б для нас така сутичка!

Не малюйте чорта на стіні, цілком досить з нас настінного живопису наших художників-початківців! — засміялась Молодінова.

До «вітальні» зайшов Северсон. Він був мокрий, немов його щойно витягли з води.

З якого часу ви купаєтеся в одязі? — запитав його Ватсон із посмішкою.

Хай би отак чортів скупало! — обурювався Северсон. — Ще ніколи в житті не потрапляв під такий душ. Я ото собі спокійненько гуляю Накритим столом, коли це раптом примчав вихор, а з ним перевалили через наш «дах» важенні хмари. Потім полив такий дощ, як перед всесвітнім потопом. Я завжди говорив: ця Проксима — хазяїн поганої погоди. Ще по обіді, коли я її бачив над обрієм, відчув, що вона не принесе нам нічого доброго.

Бурі й дощі, на щастя, тут довго не тривають. Коли вирушимо? — звернулась Молодінова до членів своєї групи.

Хто зволікає — час у себе викрадає! Я за те, щоб вирушити завтра ж уранці. В усякому разі, будемо мати гарантію хорошої погоди, — запропонувала Свозилова.

Але цього разу злива вже не була короткочасною. Цілу ніч лило як з відра, а вранці так само. Небо увесь час було затягнуте темними хмарами, які й не збирались розвіюватися. Похід змушені були відкласти на день, потім ще на один день…

Настав довгий період дощів.

***

Краус влетів до обсерваторії «Променя» захеканий, урочисто махаючи в повітрі мокрою фотографією.

Поглянь, що я виявив на незнайомій нам частині планети!

Мак-Гарді дивився на приятеля так, ніби не розумів змісту його слів. До фотографії він не виявив ніякого інтересу.

Чого стоїш як стовп? Опам’ятайся! Чи