Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантастика Всесвіту. Випуск 1" автора Річард Бах. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 190
Перейти на сторінку:
зіставити рисунок на знімкові з клінічними показниками й симптомами розсіяного склерозу в неврологічному анамнезі Лізи Маріно. Це, звичайно ж, не замінить додаткової рентгенограми, але принаймні щось дасть.

Проходячи повз Гелен, що жувала сендвіч, сидячи за столом, він попросив її зателефонувати до кабінету ангіографії й сказати, щоб починали без нього і що він скоро буде. Гелен похапцем проковтнула шмат і спитала, що відповідати містеру Майклові Фергюсону з приводу їхнього складу, наразі він знову зателефонує. Філіпс промовчав, удавши, наче не розчув. «До гицелів Фергюсона!» — сказав він подумки, завертаючи до центрального коридора, що вів до хірургії. Він навчився нехтувати наказами лікарняної дирекції.

Коли Філіпс дійшов до передопераційного приміщення, там усе ще чекали декілька хворих, але вже не було й сліду ранкового хаосу. Філіпс пізнав Ненсі Донован. Вона щойно вийшла з анфілади операційних зал. Він наблизився до неї, і вона посміхнулася.

— Важко було з Маріно? — спитав Філіпс співчутливо.

Посмішка зникла з обличчя Ненсі Донован.

— Це був жах. Просто страшно. Таке юне створіння. Мені жаль Маннергейма.

Філіпс кивнув, хоча й не розумів, як можна співчувати такому покидькові, як Маннергейм.

— Що сталося? — поцікавився він.

— Порвалася головна артерія наприкінець операції…

Філіпс співчутливо й стривожено струснув головою. Він згадав про близькість глибинного електрода до задньої мозкової артерії.

— Де може бути її історія хвороби? — перепитав він.

— Не знаю, — відповіла Ненсі Донован. — Поцікавлюся в чергових.

Філіпс спостерігав, як Ненсі розмовляла з трьома сестрами, що сиділи за столом перед операційними. Повернувшись, вона повідомила:

— Мабуть, досі в анестезійній, поруч з операційною № 21.

Філіпс зайшов до кімнати відпочинку хірургів, де зараз було людно, й переодягся в операційний костюм. Потім знову повернувся до коридора між операційними. Тут іще досі виднілися сліди ранкових баталій. Навколо вмивальників стояли калюжі. Вода в них переливалася райдужками від мильної піни. Мочалки й щітки для миття рук громадилися у раковинах, а деякі валялися на підлозі. На каталці біля стіни спав якийсь хірург, що, напевно, провів всеньку ніч за операційним столом, і, скінчивши, вирішив здрімнути на хвилинку просто в коридорі. Але заснув глибоко, й ніхто його не будить.

Філіпс підійшов до анестезійної поруч із операційною № 21 і спробував відчинити двері. Виявилося, що їх замкнено. Відійшовши на крок, він зазирнув до маленького віконця операційної. Всередині не було нікого, але, коли він штовхнув двері, вони відчинилися. Натиснув на вимикач — і один із безтіньових ліхтарів, схожих на литаври, ожив з низьким електричним гудінням. Скерований потік світла впав просто на операційний стіл, на той час як решта приміщення лишалася в відносному затінку. Філіпс сахнувся, побачивши, що після трагічної смерті Маріно операційну все ще не привели до ладу. Особливо зловісний вигляд мав операційний стіл з його механікою. Круг узголів’я чорніли плями закипілої крові. На різні боки розбігалися криваві відбитки підошов.

Мартіна занудило, і він згадав муки своїх студентських років. Його пересмикнуло, й нудота відступила. Обминаючи плями крові, він обійшов стіл і, штовхнувши двері, увійшов до анестезійної. Притримав ногою двері, щоб роздивитися, де вимикач. Але в кімнаті було не так темно, як він думав. Двері в коридор було прочинено приблизно дюймів на шість і крізь щілину проникало світло. Філіпс здивувався і ввімкнув флуоресцентні лампи вгорі.

Посеред кімнати, вполовину меншої від операційної, стояла каталка, а на ній лежало тіло. Його повністю закривало простирадло, і тільки пальці ніг непристойно стирчали з-під білої тканини. Якби не ці пальці, Філіпс лишився б незворушний. Але вони кричали про те, що цей накритий простирадлом горбик — не що інше, як труп людини. Поверх нього лежала недбало кинута історія хвороби.

Намагаючись вдихати повітря самісінькими вершечками легень, наче присутність смерті несла заразу, Філіпс обійшов каталку й розчинив двері до коридора. Побачив хірурга, що спав, і кількох санітарів. Озирнувся ліворуч і праворуч, намагаючись пересвідчитися, що за кілька хвилин до цього пробував відчинити інші двері. Але не зміг дійти певного висновку й облишив цю думку. І знову повернувся до історії хвороби.

Вже збирався розгорнути її, коли у нього виникло непереборне бажання зазирнути під саван. Знав, що не хоче бачити труп, але рука сама простягнулася вперед і відгорнула простирадло. Перш ніж оголити голову, Філіпс заплющився. Коли ж розплющив очі, побачив безживне порцелянове обличчя Лізи Маріно. Одне око було напіввідкрите, й виднілася оскліла й нерухома зіниця. Друге затуляла повіка. На правому боці виголеної голови було видно підковоподібний ретельно зашитий розріз. Шкіру після операції протерли і слідів крові не лишилося. Філіпс спробував угадати, чи не зробили це навмисно, щоб Маннергейм міг сказати, що хвора померла після, а не під час операції.

Холодна невідворотність смерті увірвалася в Мартінову свідомість, наче арктичний вітер. Він похапцем закрив поголену голову і з історією хвороби в руці підійшов до табурета анестезіолога. Як і в більшості хворих в університетській клініці, історія Лізи Маріно була вже чимала на обсяг, хоча дівчина пробула в лікарні лише дві доби. Вона складалася з довгих записів лікарів різного рівня та студентів-медиків. Філіпс перегорнув сторінки з численними рекомендаціями неврологічного та офтальмологічного відділень. Виявив навіть запис Маннергейма, але почерк не підлягав розшифровуванню. Мартіна по-справжньому цікавив заключний висновок старшого ординатора нейрохірургії доктора Ньюмена:


«Можна зробити підсумковий висновок, що пацієнтка, жінка двадцяти одного року, кавказького антропологічного типу, хворіла на прогресуючу скроневу епілепсію протягом року. Надійшла до лікарні з метою правобічної лоботомії під місцевим наркозом. Масоване медикаментозне лікування не справляло ніякого впливу на приступи. Вони ставали дедалі частіші, їм звичайно передувала аура гидкого запаху, а приступи позначалися підвищеною агресивністю й хіттю. Електроенцефалограмою встановлено джерела приступів у обох скроневих долях, при чому в правій значно активніше.

Першому приступу не передували ні травми, ні крововиливи в мозок. Хвора відзначалася добрим здоров’ям, хоча, як вона повідомила, мала атипові пап-мазки.

Крім патологічних відхилень, виявлених

1 ... 22 23 24 ... 190
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантастика Всесвіту. Випуск 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"