Читати книгу - "Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко"

- Дарма ти така насторожена відносно Соні, - пробурмотів Єгор, перевертаючись обличчям до мене. – Між нами нічого не може бути.

- В теорії - може.

- Ні.

Мені подобалось, що він говорить це з такою впевненістю, але ми-то знаємо на що здатні жінки. Там задом повертіла, тут оченятами стрельнула, і все чоловік потрапив на гачок, як недосвідчена риба. Тому я й переймаюсь за свого золотого окуня, тобто Єгора.

- Чому? – запитала суто для того, аби ще раз послухати, що він мене сильно любить і ні на кого не проміняє.

- Я розповім тобі дещо, але це велика таємниця. Про неї знають тільки три людини: я, мама і сама Соня.

В мене аж сон пропав.

- Їй подобаються жінки? – видала перше, що спало на думку.

- Ні.

- Шкода… Це б мене точно заспокоїло.

Єгор набрав повітря у легені, наче намагався зібратись з думками.

- Соня – моя сестра, - вистрелив прямо в лоба.

На якусь мить я втратила дар мовлення. Що? Як таке взагалі можливо? Близнюки, яких розлучили при народженні? Ні, вони зовсім різні. Ще й різниця у віці… Соня ж наче молодша.

- Ти жартуєш!

Коханий розсміявся, помітивши рівень мого шоку.

- Це правда. У нас спільний батько. Він зробив дитину на стороні, незадовго після того, як народився я. Довго це приховував, а коли померла мама Соні, то зізнався. Якщо ти подивишся наші дитячі фото, то помітиш, що вона була схожою на нього навіть більше, ніж я.

- Але… - я була занадто здивована. – Твоя мама прийняла її?

Ніколи б не подумала, що Тамара Петрівна здатна на такий великодушний вчинок.

- Не відразу. Спершу мама ненавиділа Соню. Вона ж була живим доказом зради її чоловіка. Скільки себе пам’ятаю, мені доводилося слухати нескінченні сварки батьків... Мама вимагала, аби тато вплинув на Сониного діда, і той погодився віддати її у дитячий будинок. Можеш уявити, як її бісило те, що ми здружилися. Я, хоч і був малим, проте чудово розумів, що діти не мають відповідати за помилки батьків. Якщо в мене є молодша сестра, то я маю турбуватися про неї.

- А чому ви не розповіли про це Мацицьку?

- Бо це була велика таємниця. Ми не хотіли, щоб про мого батька та покійну маму Соні ходили плітки.

- Думаєш, Вітя розпатякав би?

- Не знаю. Просто боялися ризикувати.

- Але він усе життя думає, що Соня закохана у тебе!

- Так… з цим виникли певні труднощі. Насправді він теж подобається Соні, просто вона носом вертить, бо набиває собі ціну. Ото тільки коли дізналась, що він пішов на дискотеку з тобою, злякалась по-справжньому, - Єгор звів брови. – Як і я, між іншим.

Чудова новина! Ненависть до Соні вивітрилась, ніби її і не було. Натомість мені стало шкода, що ми згаяли стільки часу.

- А коли твоя мама перетворилась зі злої мачухи та турботливу «тьотю Тому»? Зараз між ними така ідилія, що аж завидки беруть.

- Коли батьку діагностували рак. Тоді мама зрозуміла, що боїться втратити його, переосмислила цінності й почала потроху спілкуватися з Сонею. Згодом я поїхав у місто, а Соня залишалась поряд з нею. Частину турботи, яку вона раніше вкладала у мене, мама стала передавати дочці свого чоловіка.

- Жесть… Це ж просто сценарій для індійського фільму!

- І не кажи. Проте тепер ти розумієш, чому я дав Соні роботу.

- Розумію.

А ще я розумію, чому ця дівчина так не злюбила мене. Їй же свекруха вклала у голову, що я не гідна такого чоловіка! Бідолашну просто зомбували, по принципу російського ТВ.

- Сподіваюсь, тепер твоїм ревнощам буде покладено кінець.

- Пф… Яким ревнощам? – хмикнула я. – Не було такого.

Єгор розсміявся.

- Треба було розповісти раніше, але я радий, що відтепер цю тему остаточно закрито.

Ми довго лежали у тиші, поки я осмислювала нову інформацію. Суперниці в мене немає – це безперечний плюс, проте Соня залишалася спільницею свекрухи й могла і намовляти Єгора проти мене. До того ж мене мучила совість перед Вітьою. Він прикрив мене, але не отримав того, заради чого ми взагалі заварили ту кашу. Я пообіцяла йому Соню, тому мала довести цю справу до логічного завершення.

- Нам треба організувати побачення Віті і Соні.

Коханий застогнав.

- А, може, ми просто не будемо лізти у чужі справи?

- Не вигадуй. Деякі пари треба трішечки підштовхнути назустріч одне одному. Побути купідоном на пів ставки.

- Просто зізнайся, що хочеш погуляти на сільському весіллі.

- Хочу! І в мене є одна ідейка…

Єгор поцілував мене, змусивши замовкнути.

- Розкажеш її завтра, - прошепотів. - Дорогою на оглядини нашого нового дому.

- Добре.

Я закрила очі та миттєво провалилася у глибокий солодкий сон.