Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

- Давай таки стягнемо з неї штани, - і дівчата крадькома рушили за служницею.

Відчувши, що намічається щось цікаве, як задерикувате щеня, закружляла навколо них і Тасся.

Так, юні переслідувачки дісталися найглухішого куточку саду. Їм уже не було весело, коли вони зрозуміли, що служниця раптом зникла. Небо швидко темніло. Сіро-фіолетовими кільцями клубочилася темрява, вдалині завухкав пугач. Мурашки побігли спиною.

- Я пропоную повернутися сюди завтра,вдень, - прошепотіла Велма. - Та й Тассю треба залишити десь, тут їй не місце. Тут явно щось діється.

І тихо, боязко озираючись, заінтриговані відьма та ельфійка вирушили додому. Тасся вже ледве плелася за ними, чіпляючись миттю обтяжливими ніжками за кожну купину, за кожен пеньок.

Дівчата вже підійшли до замку і з полегшенням подивилися одна на одну, як Велма раптом згадала:

- Чи не сьогодні має прийти до тебе Дакс?

У Тамарі округлилися очі - вони так чудово проводили час, що вона зовсім забула, який сьогодні день!