Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру 📚 - Українською

Читати книгу - "Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книжконюх. Дарвін" автора Тьєррі Дебру. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24
Перейти на сторінку:
не менше за мене! Це гени. Мама навіть з того світу хлистає через своїх любих дівчат...

САЛЛІ: Зупинися, Люсі!

ЛЮСІ: Там є трохи віскі на денці...

САЛЛІ: Без льоду?

ЛЮСІ: Без льоду.

САЛЛІ: Ти знаєш, хто тато?

ЛЮСІ: О, так і знала! Усе гадала: коли ж вона поставить мені це кляте запитання?

САЛЛІ: То як?

ЛЮСІ: Що — як?

САЛЛІ: Яка все ж буде відповідь на це кляте запитання?

ЛЮСІ: Спершу хильнемо віскі.

САЛЛІ: Облиш!

ЛЮСІ: Саллі, чому мені постійно хочеться натовкти тобі пику?! Іще з дитинства я терпіти тебе не могла. Якось у школі я почула історію Каїна й Авеля. Гадаю, не варто казати, з ким я себе ідентифікувала. Авель здавався мені тупаком. Який нестерпний кретин! Авжеж, мені було соромно думати так — усе в ньому мене дратувало. А найбільшим ідіотом я вважала Господа Бога. Бо заздалегідь було зрозуміло, що Каїн вколошкає свого брата. Навіть я у свої десять років збагнула це! А Бог чомусь здивувався й обурився! Лицемір! Я сердилася на себе, бо не могла тебе полюбити, Саллі. Та хіба можна по-справжньому любити бездоганних людей? (Пауза.) Те, що я зробила — ницо. Дуже ниций вчинок. І ти ніколи мені цього не пробачиш. Найбільше — бо я вирішила таки сказати тобі правду. (Пауза.) Я переспала з твоїм Ентоні. Лише раз, на підлозі. Це тривало кілька хвилин, не більше. Це був шал, засліплення, божевілля, я не могла опиратися!.. Мені не потрібне пробачення. Не потрібне розуміння. Я взагалі не знаю, чого я від тебе хочу...

Мовчать обидві.

СЬЮЗАН: Саллі! Чуєш, Саллі? (Вона заходить.) О, Люсі, і ти тут... У мене для вас чудова новина, дівчата! Тато очуняв! Прийшов до тями. Тоні чекає нас у лікарні. Я хотіла сказати вам особисто. Що за обличчя? Ви чули, що я сказала?!

САЛЛІ (підводиться): Люсі, найбільше я ненавиджу тебе за те, що ти завадила мені зрадіти цій новині.

Вона виходить.

СЬЮЗАН: Що з нею таке? Що тут іще трапилося? Трясця, чи хтось зрозуміє нарешті, що цей будинок треба спалити?!

ЛЮСІ: Якщо хочеш, я готова палити хоч зараз. Де сірники? Нічого складного.

СЬЮЗАН: Ходімо, Люсі! Ходімо!

13.

412: Нічого не кажіть. І так усе ясно...

413: Частина мене справді прокинулась, але інша частина — ще тут.

412: І надовго?

413: О, невблаганний часе! Усі про тебе говорять. Але ж це просто ілюзія, якій наша свідомість надає забагато значення!

412: Як думаєте, ми потім упізнаємо один одного? Я хочу сказати — якщо мені теж вдасться прокинутися й одного дня ми випадково зустрінемося, то чи впізнаємося ми?

413: Не знаю.

412: Мені так кортіло розповісти вам хоч щось про себе. Спогад, емоцію, відчуття...

413: Розкажете наступному 413-му. Я впевнений — він залюбки вислухає вас.

412: Ви хочете мене заспокоїти, та вам не зрозуміти...

413: Оце вже точно.

412: Я... хочу, аби ви знали... хай що я сказав, я був радий розділити цю кому з вами!

413: Це взаємно. Не впевнений, що радітиму поверненню до реальності. Здається, мій будинок палає — а я і в дитинстві не прагнув бути пожежником. Ось воно! Здається, мені таки доведеться залишити вас... Прощавайте...

412: До побачення...

413-й проходить через усю сцену й сідає у крісло. Саллі заходить з пледом і дбайливо закутує татові ноги.

САЛЛІ: Ось так... Тобі буде зручніше. Увімкнути телевізор?

ТАТО: Ммм...

САЛЛІ: «Ммм» — це так чи ні?

ТАТО: ...і... кую...

САЛЛІ: Як хочеш.

Відходить.

ТАТО: ...ня.

САЛЛІ: Що?

ТАТО: ...і... ня...

САЛЛІ: Даруй, але я не розумію...

ЛЮСІ: Пісня. Увімкни йому пісню. Його пісню.

САЛЛІ (помовчавши): Дякую, Люсі.

Вона виходить. Грає щось зі старої російської опери.

ЛЮСІ: Тату, за тиждень я буду в Нью-Йорку. Сподіваюсь, одного дня ти нарешті пишатимешся мною. І завітаєш до мене. Авжеж, спершу треба набратися терпіння, ролі будуть незначні. А може, і незначних ролей не буде. Тоні каже, що я вже застара, щоби починати кар’єру в кіно. Та що він знає, той Тоні! Хай там як — життя дасть знати! Тату, якщо тобі не подобається те, що я збираюся робити — тільки скажи. Але не дуже різко, будь ласка... О, хтось дзвонить у двері! Я відчиню. (Виходить і повертається зі Стівеном.) Саллі! Це до тебе.

САЛЛІ: Вітаю, Стіве.

СТІВЕН: Привіт.

САЛЛІ: Чого тобі?

СТІВЕН: Ми хотіли б... ми були б раді, якби ти повернулася до школи.

САЛЛІ: Ми? Хто це — «ми»?

СТІВЕН: Та всі, Саллі. Увесь колектив. У нас там революція, переворот!

САЛЛІ: Батьки подали скаргу на педраду.

СТІВЕН: Це правда.

САЛЛІ: Бачиш, Стівене, зі мною чи без мене — процес все одно відбудеться.

СТІВЕН: Дуже багато чуток. Кажуть, буцімто ми тиснули на тебе, щоб ти відмовилася від посади.

САЛЛІ: А хіба не так було?

СТІВЕН: Ні, такого не було.

САЛЛІ: А ти кмітливий хлопчина!

СТІВЕН: Саллі, ти була дуже засмучена.

САЛЛІ: «Засмучена» чи «замучена»?

СТІВЕН: Не треба так. Ти нам справді потрібна.

САЛЛІ: Гаразд, Стівене, я повернуся — але після суду.

СТІВЕН: Ще можна уникнути скандалу.

САЛЛІ: Про наше містечко говоритимуть в усьому світі — і люди насміхатимуться з нас. Дувр стане символом нетерпимості. Дувр — то не Лувр...

СТІВЕН: Хто з нас нетерпимий?! Дві тисячі років тому людина загинула за нас на хресті — а ви, еволюціоністи, відреклися від Нього! Але ж без Господа світ позбавлений сенсу! А якщо смислу немає, то дозволене все! Немає ані правил, ані моралі! Хоча... хіба варто згадувати про мораль при тобі і членах твоєї родини? Саллі, подумай про гнів Божий! Безплідність — це ознака Його незадоволення!

САЛЛІ: Ти розумієш, що ти щойно сказав?! Так ти уявляєш любов до ближнього? Певно, довго ти до цього доходив. Мені гидко навіть чути таке! (Пауза.) Чи каже тобі щось прізвище Доусон? Маргарет Доусон. Нещодавно я бачилася з її донькою. Вона розповіла про жахливі страждання своєї матері, яка належала до вашої євангелістської громади. Її мати померла в муках. Правда, що членам вашої громади заборонено звертатися до лікарень? Бідолашна дуже довго конала в муках від раку. Її ніхто не лікував, адже вона слідувала вашим ідіотським приписам!

СТІВЕН: Це сталося кілька років тому. Все змінилося.

САЛЛІ: Змінилося? Справді? Тож ви не «обрані», тепер ви — просто «улюбленці» Бога? Хіба ви не перераховуєте 10% зарплатні засновникові культу — вельми заможній людині?

СТІВЕН: Усе це чутки, що їх розповсюджують журналісти...

САЛЛІ: Ні, Стіве. Це результат офіційного розслідування після обвинувачень в корупції

1 ... 23 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру"