Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Якщо людині понад 35 років, це курець (або були періоди куріння) з хоча б одним із перелічених симптомів, підозрюють ХОЗЛ. Звідки цей дантівський вік 35? Обструкція легень розвивається, на жаль, невпинно, але, на щастя, спершу поволі. Якщо людина дихає забрудненим повітрям на умовній «хімії в Черкасах» чи регулярно вдихає кокаїн, підозри на ХОЗЛ посилюються. До слова, кокаїн шкодить легеням не так, як можна припустити: в нього зазвичай домішують тальк, крох­маль чи крейду, і саме вони пошкоджують альвеоли.

Можливі й інші симптоми, які дедалі більше схиляють терези діагнозу в бік ХОЗЛ.

• Втрата маси тіла (так, не завжди худнути — це добре).

• Нездатність тренуватися (а хто ніколи цього не робить, той і не дізнається).

• Пробудження вночі від браку дихання.

• Набряк суглобів (це докладно описано далі).

• Слабкість і втомлюваність (це може бути не лише ХОЗЛ, а й анемія, гіпотиреоз, діабет, професійне вигорання чи депресивний розлад).

Не вдавайтеся до самодіагностики — реагуйте на червоні прапорці, які сигналізують про необхідність навідатися до лікаря.

Для уточнення діагнозу потрібно зробити рентген легень, можливо, навіть комп’ютерну томографію, аналіз крові, електрокардіограму та спірометрію (вимірювання робочого об’єму легень), зокрема — до і після приймання ліків, що розширюють бронхи. Якщо є підозри на інші діагнози: астму, туберкульоз, — то їх слід виключити або підтвердити. Зауважте: треба не лікувати та дивитися, чи подіє умовний антибіотик або інгалятор, а спершу встановити діагноз, і тільки потім призначати відповідну терапію. Можливо, навіть за участю кількох лікарів різної спеціалізації (в ідеальному світі, але цього слід прагнути). Наприклад, якщо людина відчуває біль у грудній клітці або кашляє кров’ю, то терези схиляються в бік туберкульозу, і це припущення треба перевірити. Тут я вам нагадаю, що звичні нам реакція Манту чи флюорографія не є інформативними аналізами на туберкульоз. І дешевим теж не є. Нині для виключення (або підтвердження) підозри туберкульозу роблять ПЛР та бактеріальний посів мокротиння.

Пацієнти подекуди плутають ХОЗЛ із астмою. Дійсно, значною мірою симптоматика емфіземи, хронічного бронхіту та астми перекривається, що й називають хронічною обструктивною хворобою легень. Проте астма відрізняється від ХОЗЛ тим, що:

• астма дає про себе знати в дитинстві, а не в зрілому віці, як ХОЗЛ,

• астма зачіпає більшою мірою бронхи, а ХОЗЛ — альвеоли,

• у патогенезі астми і ХОЗЛ задіяні різні ланки імунної системи (хоча пацієнтам це так просто не відчути),

• у випадку ХОЗЛ вищий рівень утворення вільних радикалів у процесі імунної реакції та внаслідок куріння,

• людина з астмою потерпає від нападів, а не постійно має складнощі з диханням, як це відбувається у людей з ХОЗЛ,

• напади астми мають свої тригери,

• якщо це астма, легені відносно легко «відкрити» під час нападу — порівняно з ХОЗЛ [89].

Нині триває пандемія COVID-19. Люди бояться кашлянути поза домом, хоч при цьому все одно носять маски переважно на підборідді. Далеко не завжди, якщо є підозра на COVID-19 чи навіть коли хворобу підтверджено, слід робити комп’ютерну томографію легень, проте ті, в кого є така можливість, помножена на тривожність, таки роблять. Бачачи двобічну пневмонію, закономірно лякаються і водночас можуть зробити ще кілька відкриттів щодо своїх легень. Зокрема, побачити емфізему легень, симптомів якої досі ніби не спостерігалося, і почати переживати ще більше. Хороший лікар в такому разі має почекати, поки мине ковід, а потім спрямувати пацієнта на спірометрію, а також розпитати про куріння і сімейний анамнез. У мене є дві новини: погана і добра. Погана полягає в тому, що емфізема є незалежним фактором ризику раку легень. Незалежним — у сенсі від куріння та генетики. Добра ж новина така, що, коли немає інших клінічних виявів ХОЗЛ, нічого особливого робити не потрібно. Курите — терміново покиньте. Не курите — продовжуйте в тому самому дусі. Знайте про свої ризики, робіть щеплення від грипу та пневмококової інфекції, але приймати купу ліків «про всяк випадок» чи щось оперувати не треба. Головне — не курити та берегти легені від вдихання забрудненого повітря, зокрема завдяки респіраторам, що затримують дрібнодисперсні часточки. Це професійні та дорогі засоби, а не те, що нині носять на підборіддях, — згідно із законом, їх має видати роботодавець, якщо працівники наражаються на забруднене повітря на виробництві.

Продовжимо розмову про діагностику і симптоматику ХОЗЛ — про вже згадані набряки. Набряки гомілок, рук, ліктів чи колін — це не привід припинити пити воду, як це подекуди роблять. І не атрибут віку, як, знову ж таки, мені здавалося в дитинстві, коли бачила набряклі ноги вчительок, негуманно втиснуті у взуття на підборах. Набряки суглобів при ХОЗЛ — це наслідок фізіологічного ланцюга: в легенях збільшується тиск, і правому шлуночку серця, яке і пом­пує кров малим колом кровообігу «серце–легені–серце», стає важче. Правий шлуночок старається і пнеться, більшає і виснажується — розвивається так зване хронічне легеневе серце. А кисню все одно бракує, бо легені не працюють як слід. Якщо ниркам мало кисню, вони не можуть впоратися зі своєю роботою, не відфільтровують кров як слід, і в тілі затримується рідина. Так виникають набряки. Легеневе серце та інші хвороби серця посідають перше місце в переліку причин смертності українців середнього віку, бо ми як нація таки багато куримо — життя бентежне, цигарки відносно дешеві — та дихаємо забрудненим повітрям. І так, вчителі, яким доводиться писати крейдою на дошці, мають додатковий ризик розвитку хвороб легень, бо постійно вдихають дрібні часточки [90].

Як ви бачите, ХОЗЛ — хвороба підступна: мало того, що кашель заважає жити, то ще й всі системи органів так чи так потерпають від збільшених навантажень, браку кисню та хронічного запалення в легенях, що відбивається на решті тіла. «Хіба не можна зняти запалення антибіотиками?..» — так і проситься запитання в того, хто читає ці рядки. От у тім-­то й проблема. Адже причиною запалення часто є не патогенні бактерії, а власні клітини, які гинуть[30] через контакт з мікродисперсними часточками або токсичними випарами, пошкоджені вільними радикалами макромолекули, продукти глікації, згадуваної в розділі про діабет, тощо. Антибіотиком у такому разі немає кого вбивати. Хіба власну мікробіоту, але від цього стане тільки гірше.

Коли десь у нашому тілі є запальний процес (в легенях, судинах, кишківнику, суглобах, жирі), це відчувається всюди, навіть у лівому мізинці на нозі. Бо спілкування клітин імунної системи відбувається за допомогою молекул цитокінів, які поширюються кровотоком