Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

- Як шкода, що твій льодяник встає тільки на мене, - хоча мені це дуже навіть лестило і ніякої жалості з цього приводу не відчувала, виходить, що я його приручила? А які ще команди він вміє виконувати? Не повідаєш мені цю таємницю, Джері?   

Я дивилася в його очі й отримала бажаний ефект, псих моментально завмер і втупився на мене. В його очах виблискували блискавки. Так, милий, ти завжди так реагував на це прізвисько. Джері. Як в мультику про кота і мишку. Так ось тоді він був дуже кмітливою мишею, але миша - це не хижак. А переді мною стояв справжнісінький злий, зголоднілий хижак, якому тим більше не підходило це прізвисько. Він це розуміє і я це розумію, але він злиться і це мене радує. Хоча наразі з нас двох мишка - це я, при чому загнана в кут.   

- Ти ж розумієш, що я себе зараз просто стримую? - Це попередження, і я це розумію відразу, тільки знаку не подаю.   

- Тоді я скористаюся моментом і трохи перекушу, - як ні в чому не бувало сказала ці слова і попрямувала до столу, сама відсунувши собі стілець. Ніхто тут не збирався за мною доглядати, ну і добре.   

Недовго думаючи, я нанизала на вилку великий шматок м'яса і відрізавши від нього невеликий шматочок, відправила в рот. Я не стрималася і простогнала від смаку цієї страви. Господи, як мало потрібно людині для щастя. Але схоже мої стогони створили не найкращий ефект, чоловік блиснув очима в мій бік і голосно проковтнув.   

- Якщо ти голодний, то можеш приєднатися, - я посміхнулася і жестом вказала на стілець, правда за іншим кінцем столу.   

- Я дуже голодний, ще з самого ранку. Так що почекаю поки ти повечеряєш, - і знову ці натяки на щось.     

Я мимоволі зіщулилася під його поглядом і мимоволі поправила сукню. Не зовсім розуміла, що він має на увазі, я запитливо на нього подивилася. Погляд уперся в чоловіка навпроти й тільки зараз по ширінці, яка випирала вперед, зрозуміла, що мої стогони спрацювали проти мене. Він знову був збуджений! Знову хотів сексу...   

Швидко відрізавши ще шматочок м'яса, я почала його ретельно пережовувати, намагаючись не видати свого стану. Якщо зволікати можна взагалі залишитися без їжі. Схоже, на десерт мене збиралися розкласти на цьому столі...   

- Ти так і будеш за мною спостерігати, Джері?! - Я відчувала, як він не зводив з мене очей, і спробувала привернути його увагу з похоті на злість. Я знову його злила і провокувала, робила я це навмисно? Хотіла я, щоб він зніс все зайве зі столу і поклав мене на цю гладку поверхню? Мені б хотілося сказати, що ні, дуже хотілося. Але, на жаль, відповідь була іншою.  

- Я ось стою і думаю, що мені з тобою робити. По-хорошому попередив - не розумієш, по-поганому - тупиш ще жорсткіше. Хоча, "по-поганому" і "жорсткіше" мені подобається все ж більше ... - Мій пульс зашкалював, дихання почастішало.  Чоловік підійшов ближче і вже стояв в парі кроків від мене, і мені вже не хотілося їсти.  На думку приходили тільки непристойні думки, погані, розпусні ... Чому він так діяв на мене?  

- Ти ж жартуєш?  - Маленька надія мене не покидала.  

- Сподіваюся, ти наїлася, бо тепер настав мій час.