Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Але не можна ж плести всі відразу, — заступилася Сіжень за Ін’ер. — Скажіть, які саме вам потрібні в першу чергу! Для віяла, для чоток чи для хустки?

— Для хустки, — вирішив Баоюй.

— А якого вона кольору? — запитала Ін’ер.

— Яскраво-червоного.

— Тоді сітка має бути чорна або темно-синя. Щоб хустка виділялася на її тлі. Вийде дуже красиво.

— А з якими кольорами найкраще сполучається колір соснових пагонів? — запитав Баоюй.

— З кольором рум’яного персика.

— От і прекрасно! Все має бути красиве й просте!

— Втім, сітка кольору зеленої цибулі або жовтої верби мала б набагато вишуканіший вигляд, — зауважила Ін’ер.

— Що ж! — погодився Баоюй. — Нехай тоді одна сітка буде кольору зеленої цибулі, а інша — кольору рум’яного персика.

— А візерунок який?

— Хіба візерунки не всі однакові? — здивувався Баоюй.

— Звичайно, ні, — відповіла Ін’ер. — Можна зробити візерунок у вигляді кадильних свічок, слонячих очей, у вигляді ланцюга з квадратиків або кружечків, у вигляді сливових квітів або листя плакучої верби.

— З яким візерунком ти сплела сітку для своєї панянки? — запитав Баоюй.

— Із букетиком квітів сливи.

— Дуже добре! Таку ж і для мене зроби, — сказав Баоюй і попросив Сіжень принести нитки.

— Подано обід для дівчат! — почувся голос за вікном.

— Підіть попоїжте, — звелів Баоюй служницям.

— Як же ми залишимо гостю? — заперечила Сіжень.

— Годі тобі! — мовила Ін’ер, розбираючи нитки. — Ідіть і їжте!

Сіжень вийшла, залишивши двох дівчаток-служниць на випадок, якщо Баоюю що-небудь знадобиться.

Баоюй стежив за тим, як Ін’ер плете сітку, і вів із нею розмову.

— Скільки тобі років?

— П’ятнадцять, — відповіла дівчина.

— Як твоє прізвище?

— Хуан[257].

— Прізвище прекрасно сполучається з ім’ям, — засміявся Баоюй. — Ти дійсно справжня жовта іволга!

— Раніше мене звали Цзіньїн — Золота іволга, — всміхнулась Ін’ер, — але потім панянка, а за нею й інші почали називати мене Ін’ер.

— Панянка Баочай, напевно, тебе любить? — поцікавився Баоюй. — Упевнений, що, коли вона вийде заміж, неодмінно візьме тебе із собою.

Ін’ер розсміялася, прикривши рукою рот.

— Я вже говорив сестрі Сіжень, що заздрю тому, кому пощастить взяти в дім твою панянку й тебе, — вів далі Баоюй.

— Ви ще не знаєте, які рідкісні достоїнства в моєї панянки, — сказала Ін’ер. — Про красу я не кажу, не це головне.

Баоюй як зачарований слухав ніжний, співучий голос Ін’ер, але коли та заговорила про Баочай, не витерпів і запитав:

— Які ж надзвичайні достоїнства у твоєї панянки? Розкажи!

— Гаразд, — погодилась Ін’ер, — тільки панянці не говоріть.

— Звичайно! — пообіцяв Баоюй.

— Що це ви тут притихли? — несподівано донеслось із-за дверей, і на порозі з’явилася сама Баочай. Баоюй захвилювався, запропонував їй сісти.

— І охота тобі казна-чим займатися, — сказала Баочай, дивлячись на майже готову сітку в руках Ін’ер. — Краще б пояс сплела та прикрасила яшмою.

Баоюй розсміявся й заплескав у долоні:

— Сестра Баочай має рацію, я чомусь не подумав про пояс. От тільки не знаю, який вибрати колір.

— Колір воронового крила, мабуть, не підійде, — мовила Баочай, — яскраво-червоний також, жовтий занадто різкий, синій надто похмурий. Найкраще переплести золотаву нитку із чорною.

Ця думка дуже сподобалася Баоюю, він звівся на постелі й крикнув Сіжень, аби принесла золотаві нитки, але в цей час Сіжень з’явилася на порозі з двома мисками в руках.

— Що за дивні діються справи! — вигукнула Сіжень. — Тільки-но пообідали, а пані прислала ще дві страви!

— Напевно, приготували занадто багато, — припустив Баоюй.

— Ні, тут щось не те, — заперечила Сіжень. — Надіслали мені самій і не веліли навіть дякувати!