Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Що? — не витримала я.

— Ти втомилася.

— Усе гаразд. Просто цікавість долає, — чоловік усміхнувся, — куди ми маємо прийти?

— До гір. З корабля могла їх бачити.

— Так до них же далеко, — сказала я розгублено.

— Всього-то сто кілометрів.

— Альфред, не лякай її, — сказав командир — ми вчора вже одну п'яту частину шляху пройшли. Тож ще чотири дні і ми на місці.

— А назад як?

— Назад ми полетимо, — з посмішкою сказав чоловік, — тобі головне дійти до фіналу. Напевно щось із рюкзака мені перекладемо на привалі, тобі буде легше.

Я ні чого не відповіла. Просто уявила ці для мене страшні цифри у 20 км за день. Тож не дивно, що в мене ноги вчора так гуділи і зараз уже знову гудуть.

— Ох, відчуваю, ми її посадимо на корабель коли наш кухар прилетить.

— Не дочекаєтеся, — фиркнула я і пішла трохи бадьоріше.

Вдень привал на обід і знову в дорогу. Увечері коли розвели багаття дістала ще один пристрій для тестування. Один кінець "дроту" засунула в багаття, а сам пристрій поклала осторонь і підключила до нього свій телефон. Він за пару діб уже повністю розрядився.

— Що це? — запитав у мене чоловік.

— Зарядний пристрій. Воду принесеш?

За водою пішов інший хлопець, а Альфред присів навпочіпки і почав розглядати пристрій.

— Я чув, що є пристрої, які накопичують термічну енергію, є що заряджаються батареї від сонця. Але щоб від багаття...

— Ну хлопцям буває нудно ось і розважаються різними новими винаходами. Хм, пішла зарядка.

— Ти що була не впевнена, що воно працює?

— Мені, звісно, говорили, що його вже тестували. Але сама-то я не бачила.

Поки приготувала вечерю мій телефон повністю зарядився. Ще кілька хлопців захотіли зарядити свої гаджети. Приєднала розгалужувач і попередила.

— Зарядка буде йти повільніше, тож самі стежте і за технікою, і за багаттям.

Сьогодні стали на галявині просто неба. До відбою ще був час і просто лежала на спальнику і дивилася в небо. Чоловік зняв з мене мокасини і став розминати ноги. Я кривилася, бо ступні добряче боліли.

— Сильно ноги болять.

— Досить, — сказала тихо.

Після масажу поклала ноги Альфреду на коліна, щоб вони були трохи під кутом догори. Командир "тестував" дрон. А я ввімкнула телефон і набрала повідомлення Антуану.

— У тебе стільниковий тут ловить? — здивувався чоловік.

— Поки командир грається з дроном ловить. Там стоїть спеціальний пристрій. Тож можна навіть подзвонити. Вирішила краще просто повідомлення написати, типу що винаходи працюють добре. Особливо подобається дрон, як іграшка.

Третя доба походу теж пройшла без пригод, тільки незабаром після того, як встали на привал, прилетів корабель і нам додали ще одного члена команди. Зручно однак. Тихо поцікавилася в чоловіка:

— Альфред, а в чому сенс цього походу?

— Ну як тобі сказати — тут і нашу витривалість перевіряють, потім наприкінці маршруту ми будемо здавати залік зі скелелазіння. І за одне перевіряють як ми можемо в дикій природі орієнтуватися.

— Цікаво чому мене дозволили взяти з тобою.

— Тому що король дозволив. Сказав нехай із вами погуляє. Ізо, я радий, що ти поруч.

— Угу, — сказала вже сонно, — тільки я не така підготовлена, як ви.

— Зате тримаєшся дуже бадьоро.

— У мене ноги весь час болять.

 Альфред поставив намет і ми вдвох забралися всередину. Він зміг мене вже обійняти не на очах у хлопців, а усамітнившись. Легкий поцілунок переріс у більш пристрасний, а обійми стали міцнішими.

— Кхм, молодь ви вже спати? — почули біля намету командира.

— Я так, — сказала зніяковіло.

— Хотів дізнатися, що тут у дрона ще за функції.

— В інструкції все докладно написано.

Почувся шелест сторінок.

— Хм, можна використовувати для передачі сигналу супутникового зв'язку. Чудово, зараз випробую. Іза?

— А?

— А зарядитися від твого пристрою можна?

— Угу. Воно ж біля багаття, самі стежте за ним. Інструкцію дати?

— Давай.

Знайшла в рюкзаку інструкцію і висунула її з намету.

— Дякую. Ви головне не захоплюйтеся.

— Угу, — сказала я сонно і вже влаштовуючись зручніше в спальнику.

Альфред поцілував мене перед сном і вибрався з намету.

— Так не шуміти, — шикнув він на хлопців, — дайте їй відпочити.

— Я думав, ви там захопилися чимось.

— Захопишся тут як же, — буркнув Альфред.