Читати книгу - "Чотири шаблі"

Ідеться про Симона Васильовича Петлюру (10.05.1879, Полтава, Полтавська губернія — 25.05.1926, Париж), політичного й військового діяча України першої чверті XX ст., члена РУП, одного із засновників і лідерів УСДРП, другого Голову Директорії УНР (13.02.1919-10.11.1920). Петлюра брав участь у боях проти Червоної армії. У листопаді 1918 року він підняв повстання проти гетьмана П. Скоропадського. Сформував нову армію УНР. У 1920 році після поразки у радянсько-польській війні Петлюра, який був союзником Пілсудського, емігрує до Польщі, а потім до Угорщини, Австрії, Швейцарії і, нарешті, до Франції, де був убитий анархістом, євреєм із України Самуелем Шварцбардом, який у такий спосіб помстився за загиблих під час учинених петлюрівцями єврейських погромів родичів. Існує гіпотеза про зв'язок загибелі С Петлюри з його участю в діяльності масонської ложі в Парижі. Є факти, які переконують у тому, що вбивця Петлюри — агент НКВС.

Тут вияв неприйняття ідеології Володимира Ілліча Леніна (Ульянова) (22.04.1870, Симбірськ, Росія — 21.01.1924, Горки, Московська обл.) — засновника комуністичної партії в Росії, вождя більшовицького перевороту 7 листопада 1917 року, засновника Радянської держави.

Ідеться про Карла Генріха Маркса (15.05.1808, Трір, Рейнланд-Пфальц, Пруссія — 14.03.1883, Лондон), відомого німецького філософа, економіста-теоретика, революційного діяча, співавтора «Маніфесту Комуністичної партії» (1848), автора «Капіталу» (1867–1894).

…прокидався на Явдоху […] На Сорок святих… […] А на Теплого Олекси… — Ці та багато інших лексій із новели «Дитинство» є кодами глибокого сакрального світовідчуття українського народу, езотеричним сенсом якого володіють особливі люди, що асоціюються в Яновського із знатниками. Саме вони формують у текстах письменника героїчну особистість 1920-х. Сакральні традиції українців описані багатьма вченими. Одна із найбільш глибоких студій «Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис» (Мюнхен, 1958) належить Олексі Воропаю.

Тут маємо типову для народного світосприйняття контамінацію автономних подій, умотивовану законами енігматичності, спрямованість до якої зафіксована в рецепції героїв як чаклунів, чарівників.

Грицько Нечеса — ім'я, яке одержав за свою перуку, приставши в 1772 році до запорозьких козаків, фаворит Катерини II Григорій Олександрович Потьомкін (1739, с. Чижово, Смоленщина — 1791, дорога Яси — Миколаїв), князь Потьомкін Таврійський, Новоросійський генерал-губернатор.

Турбаї — повстанці за відновлення свободи проти кріпацької залежності в селі Турбаях Градизького повіту Катеринославського намісництва (тепер Глобинського району Полтавської області), що розгорнулося в 1789–1793 роках. Власниками села були поміщики Базилевські. Ідеологи повстання — Назар Оліфер, Григорій Яструбець, Трохим Довженко. Повстання закінчилося судом і жорстоким покаранням непокірних.

Маємо алюзію на двох відомих російських композиторів: Петра Ілліча Чайковського (7.05.1840, Воткінськ — 6.11.1893, Санкт-Петербург), автора балетів «Лебедине озеро» (1877), «Спляча красуня» (1889), «Лускунчик» (1892), опер «Євгеній Онєгін» (1878), «Пікова дама» (1890) й знаменитої «Патетичної симфонії» (1893), та на Миколу Андрійовича Римського-Корсакова (18.03.1844, Тихвин, поблизу Новгорода — 21.06.1908, Любенськ), учасника «Могутньої купки», автора яскравих, просякнутих духом народних цінностей опер «Садко» (1896), «Моцарт і Сальєрі» (1897), «Сказання про невидимий град Кітеж» (1905), «Золотий півник» (1908), сюїти «Шехерезада» (1888), пасхальної увертюри «Світле свято» тощо

Рік Сталіна, Фрунзе, Ворошилова, Будьонного, Чапаева, Щорса… […] ще юний Віталій Приймак… — Ідеться про організаторів та командирів Червоної армії.

Тут у сферу порівняння включені битви, які займають виняткове місце в історії воєн на морі.

Абукірський бій — бій в Абукірській затоці, Нільська битва 1798 року, в якій англійській флот під командуванням Гораціо Нельсона одержав перемогу над французьким флотом Наполеона.

Трафальгарський бій — бій 21 жовтня 1805 року на заході мису Трафальгар (Іспанія) між франко-іспанським флотом під командуванням П'єра де Вілньєв та англійським флотом під командуванням Г. Нельсона. Результатом бою було захоплення англійцями 20 суден супротивника і самого Вілньєва, що зумовило відмову Наполеона від наміру нападати на Англію.

Цусімська битва — битва 27–29 травня 1905 року під час Російсько-японської війни, в ході якої японці потопили 2/3 російського флоту, зруйнувавши надію Росії стати великою морською державою, а відтак спричинивши кінець війні.

Ютландська битва — морська битва між англійським та німецьким флотами 31 травня — 1 червня 1916 року в Північному морі на заході Ютландської протоки під час Першої світової війни. Переможцями оголосили себе обидві воюючі країни: хоча Англія втратила велику кількість кораблів, Німеччина до кінця війни не була здатною до великомасштабних морських операцій.

Ідеться про Павла Петровича Скоропадського (3.05.1873, Вісбаден — 26.04.1945, Мюнхен, Баварія), українського громадського й військового діяча, який був обраний гетьманом Української Держави 29 квітня 1918 року Всеукраїнським з'їздом хліборобів у Києві і займав цю посаду до 14 грудня 1918 року. Хоча період його правління відомий багатьма важливими позитивними зрушеннями в Україні, він був позначений і серйозними прорахунками, які спричинили хвилю антигетьманівського протистояння. Листопадові ж революції 1918 року в Німеччині та в Австро-Угорщині, окупаційні війська яких виступали гарантом стабільності влади гетьмана, дали поштовх до його зречення влади та еміграції. Яскравими ідеологами антигетьманівського супротиву стали М. Шаповал, В. Винниченко, С. Петлюра, Ф. Швець, А. Макаренко, П. Андрієвський та інші.