Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Так. Але я поняття не маю, якщо ми говоримо про одну річку.

, .

Що робить його ризикованим. Я подивився на діру, яку створив велетень. Я начебто хочу побачити, до чого це призведе. Якщо ця зона змінюється до того, як хтось по-справжньому зацікавиться нею, Тиран, мабуть, спровокував щось досить далекосяжне, або ця Соборна річ навіть більша, ніж здається. І в будь-якому випадку мені потрібно знати, що відбувається.

.

Не можу це коментувати.

, .

Тоді давайте просто подивимося, що станеться з Морном, і якщо справи підуть на південь, ми виручимо і кинемо кубики на цій підземній річці. Але якщо ми зможемо змусити Морна переїхати в Піски або щось подібне, це буде величезною сумою. Скоро у нас закінчиться скло, і Тиран у чудовій позиції, щоб накопичити його, враховуючи місцезнаходження Корії.

Я прошмигнув крізь отвір і пішов за Морном у жеод. Я помітив голема, що висів над нами, — його величезна маса звисала з самого краю рубінового кристала, — але істота втекла, побачивши Морна.

?

Ви справді їдете? Я сказав. Просто так?

.

Я розглядав це досить давно, - сказав Морн. І світ не залишив мені вибору.

?

Але куди ви збираєтеся йти?

,

Якусь мить він мовчав, а потім зупинився в улоговині між трьома масивними фіолетовими кристалами. В іншому місці, гадаю. Будь ласка, заходьте сюди.

Я підійшов до нього. Діра в стелі вгорі була ще за кількасот футів від мене, і кілька големів рухалися на моєму периферійному пристрої, визираючи на нас зверху найближчих кристалів або з проміжків між тими, що піднімалися з підлоги.

Морн підняв величезну руку в повітря, і м'яка земля переді мною зібралася і кристалізувалася в скло. Новоутворений кристал піднімався під нами, як поршень, і швидко розширювався, штовхаючи нас до стелі, поки наконечник не пробивав центр отвору.

Я почекав, поки кристал зупиниться, потім зістрибнув і приземлився в голий бруд біля обода.

.

Морн клацнув пальцями. Кристал зігнувся, потім розсипався і впав назад у Ліс Обеліска. До побачення, Фей. Було приємно познайомитися, хоч і коротким.

.

Нічого собі, сказав Френк. Він фактично йде.

Затримайтеся на секунду. Ви дійсно не знаєте, куди йдете, чи не так? Ви хоча б знаєте, чого прагнете?

.

Велетень стиснув скляні губи. Тихий. Стабільність.

—

Я примружився на нього. А як щодо оніксових пісків? У нас багато місця і...

Він відрізав мене жестом. Піски, можливо, не є епіцентром цих змін, але це місце змінюється навіть швидше, ніж ліс-обеліск. Ні, я поки що попрямую на північ, де світ залишається нерухомим і холодним. Якщо ви хочете торгувати далі, ви можете шукати мене там.

Гарна спроба, — прошепотів Френк.

, .

Я знизив голос. Так. Я не думав, що це спрацює, але спробувати не завадить.

Я вловив спалах червоного, що рухався крізь темні дерева внизу, у напрямку Корії.

.

Я теж це бачив, – сказав Френк. Здається багатообіцяючим.

.

Я ступив позаду Морна і оглянув сосни позаду однієї з його величезних ніг. Між темними деревами раз у раз спалахували маленькі червоні відблиски, і з такої великої відстані здавалося, що горить лісова підстилка.

,

Самі дерева теж були живі, вони здригалися і тремтіли, коли мавпи, що чіплялися за них, тікали від усього, що прямувало до мене.

:

Потім я зібрав: через зону проштовхувалася шеренга гравців, а червоний колір йшов від їхніх бейджиків.

.

Блін, сказав я. Культ, мабуть, уже закінчив обшук каналізації. Це або взяття цього ключа розлютило Тирана навіть більше, ніж ми припускали, і він розширює свої пошуки. Все. Ми отримали те, за чим прийшли. Час рятуватися.

.

Просто спустіться назад у Ліс Обеліска, і я проведу вас до річки.

Так, мабуть. Але мені цікаво, чи можемо ми зробити краще, ніж це. Я б убив заради подорожі Коріа прямо зараз.

,

Саме так, сказав Френк, і я відчув, як він жестом показує гравцям, що наближалися.

…

Я проігнорував його і подивився на велетня вгору і вниз. Я вже знав, що пряма видимість заважає видимості бейджиків з іменами, тож, можливо...

?

Я сказав, що якщо ви прямуєте на північ, це означає, що ви їдете через Корію, чи не так?

Він кивнув своєю величезною головою. Я давно не виїжджав у місто, але завжди вважав його доброзичливим. Звідти я поїду до океану. Це краще, ніж ризикувати горами, поки вирує глибока земля.

— . …

До мене долинув сміх — гравці наближалися. І якби я міг їх побачити...

Якщо ти збираєшся бігти, сказав Френк, і ми обоє знаємо, що ти збираєшся бігти, тобі, мабуть, варто зробити це зараз, щоб я міг почати знущатися над тобою.

… ?

Ви не помиляєтеся... але я дуже хотів би подивитися, що робить Тиран у Корії. І я думаю, що, можливо, мені вдасться це зробити. Але Френк?

? .

Так? – сказав Френк.

?

Ви дуже, дуже зненавидите це. Ранок?

Так, Фей?

?

Я заплачу за тебе за це, тому я хочу, щоб ти мене вислухав, добре?

Розділ десятий

.

Це, безперечно, найгірша ідея, яка у вас коли-небудь виникала, сказав Френк. І це про щось говорить.

.

Я вважаю, що це досить розумно.

Морн опустився на одне коліно, схопив мене одним гігантським кулаком, широко розкрив і поклав прямо в свою печеристу пащу.

— застогнав Френк. Я просто не розумію, як ти можеш дивитися на Морна, і твоя перша думка: «Гей, чувак, лемме, лізь тобі в рот». Це брутто. Невже він не знає, що нам довелося пройти через каналізацію, щоб дістатися до нього?

Я опустився за зуби Морна, і він частково закрив рота, але залишив тонку щілину, щоб я міг зазирнути.

? .

На що ви взагалі скаржитеся? Немає ні плювка, ні язика, нічого. Це просто купа скла, чоловіче. І якщо все піде добре, це дасть нам деяке уявлення про те, чого саме досяг Тиран на даний момент.

?

Це ідея речі, сказав Френк. Чому б просто не попросити його стиснути руки?

.

Тому що тоді він, очевидно, буде щось тримати.

?

Готовий? — спитав Морн, спотворюючи слово.

Готові, як ми будемо, сказав я.

Морн почав ходити, і мені довелося вхопитися за два його нижні зуби, щоб мене не кинуло.

—

Дурне підкрадання, сказав Френк. Дурний, скляний рот. Дурний —

Тримайте його. Ми наближаємося до