Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Гра престолів 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра престолів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра престолів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 234 235 236 ... 253
Перейти на сторінку:
Жахлива темрява, яка насувалася ззаду, намагаючись поглинути її. Якщо вона озирнеться — пропаде...

— Коли сер Джора заніс мене в намет, мій син був живий і дужий,— сказала вона.— Я відчувала, як він б’ється, як хоче на волю.

— Може, так і було,— відповіла Міррі Маз-Дуур,— але істота, яка вилізла з вашого лона, була такою, як я кажу. В наметі панувала смерть, халесі.

— Просто тіні,— хрипко мовив сер Джора, але Дані відчула вагання в його голосі.— Я бачив, мейгі. Я бачив тільки вас, і ви танцювали з тінями.

— Могила відкидає довгі тіні, залізний лорде,— сказала Міррі.— Довгі й темні, тож зрештою їх не здатне прогнати жодне світло.

Дані розуміла: це сер Джора убив її сина. Він зробив це з любові й відданості, але це він заніс її туди, куди не можна було потикатися смертному, і згодував її малюка темряві. Він теж це усвідомлював: про це свідчило і сіре обличчя, і запалі очі, і кульгавість.

— Вас тіні теж торкнулися, пане Джоро,— сказала йому Дані. Лицар не озвався. Дані обернулася до богосудженої.— Ти застерігала мене, що плата за життя — смерть. Я думала, йшлося про коня.

— Ні,— сказала Міррі Маз-Дуур.— Ви самі себе впевнили в цьому. Ви знали ціну.

Знала? Знала? «Якщо я озирнуся — пропаду».

— Ціна сплачена,— мовила Дані.— Кінь, мій малюк, Кваро і Кото, Гаґо і Коголо. Ціна сплачена багатократно,— звелася вона з подушок.— Де хал Дрого? Проведи його до мене, богосуджена, мейгі, кровошептійка — хай хто ти там є. Покажи мені хала Дрого. Покажи мені, що я купила ціною життя власного сина.

— Як скажете, халесі,— сказала стара.— Ходіть, я проведу вас до нього.

Дані була слабшою, ніж гадала. Серу Джорі довелося обійняти її за пояс і підтримувати.

— Ще буде для цього час, королівно,— тихо зронив він.

— Ні, я побачуся з ним просто зараз, пане Джоро.

Після півтемряви намету світ здавався сліпуче-яскравим. Сонце сяяло, як розплавлене золото, а земля була суха й гола. Служниці чекали з приготованими фруктами, вином і водою, і Джого кинувся вперед — допомогти серу Джорі підтримати її. Далі стояли Аґо й Рахаро. Сонце відблискувало від піску, заважаючи бачити, й Дані приставила руку дашком до очей. І побачила перегоріле багаття, і кільканадцять коней, які спроквола кружляли навколо в пошуках трави, і розсип наметів і циновок. Зібрався невеличкий гурт жінок і дітей — повитріщатися на неї, а трохи далі вона помітила жінок за роботою, і зморщених старих, які стомленими очима втупились у пласке блакитне небо, мляво відганяючи кривавих мух. Якщо порахувати, лишилася сотня людей, не більше. Де колись стояло табором сорок тисяч, тепер гуляли тільки вітер і курява.

— Халасар Дрого пішов,— зронила Дані.

— Хал, не здатний їхати верхи, більше не хал,— мовив Джого.

— Дотраки тримаються лише сильних очільників,— сказав сер Джора.— Мені шкода, королівно. Втримати їх було неможливо. Першим поїхав ко Поно, оголосивши себе халом Поно, і чимало вояків поїхало з ним. Незабаром так само вчинив Джако. Щоночі тікали решта — меншими чи більшими гуртами. Тепер у Дотрацькому морі, де колись був один халасар Дрого, з’явилася дюжина нових халасарів.

— Лишаються тільки старі,— сказав Аґо,— налякані, хворі й немічні. І ми, бо ми дали обітницю. Ми лишаємося.

— Вони забрали всі халові табуни, халесі,— сказав Рахаро.— Зупинити їх ми не змогли — нас було замало. Право сильного — відбирати в слабкого. Також вони забрали чимало рабів — і халових, і ваших, але дещицю все-таки лишили.

— А Іроя тут? — запитала Дані, пригадавши перелякану дівчинку, яку вона врятувала під стінами міста ягнят.

— Її схопив Мато, він тепер кровний вершник хала Джако,— відповів Джого.— Осідлав її кілька разів, а тоді віддав своєму халові, а Джако віддав її своїм кровним вершникам. Їх було шестеро. Коли вони задовольнили жагу, то перерізали їй горло.

— Така була її доля, халесі,— мовив Аґо.

«Якщо я озирнуся — пропаду».

— Лиха доля,— озвалася Дані,— але не така жорстока, як очікує на Мато. Присягаю вам богами давніми й новими, богами ягнят і коней, і всіма відомими богами. Присягаюся Матір’ю гір і Лоном світу. Коли я задовольнятиму свою жагу, Маго й ко Джако благатимуть про милосердя, яке вони виявили до Ірої.

Дотраки обмінялися невпевненими поглядами.

— Халесі,— заговорила служниця Іррі, мов до дитини,— Джако став халом, у нього двадцять тисяч вершників.

Дані закинула підборіддя.

— А я — Данерис Штормороджена, Данерис із дому Таргарієнів, кров од крові Ейгона Завойовника, Мейгора Лютого і всієї давньої Валірії. Я дочка дракона, і я вам присягаюся: ці двоє вмиратимуть у муках. А тепер проведіть мене до хала Дрого.

Хал лежав на голій червоній землі, втупившись у сонце.

Тіло йому обсіла дюжина кривавих мух, але він, здається, не помічав цього. Відігнавши мух, Дані стала навколішки поруч з Дрого. Очі в хала були широко розплющені, але невидющі, й Дані зразу збагнула, що він сліпий. Коли ж вона прошепотіла його ім’я, він, схоже, не почув. На грудях зяяла незагоєна рана — сіро-червоний моторошний рубець.

— А чого він лежить просто неба сам-один, на сонці? — запитала Дані.

— Йому, схоже, подобається тепло, королівно,— пояснив сер Джора.— Очима він завжди проводжає сонце, хоч і не бачить. По-своєму він може ходити. Піде туди, куди його поведуть, але не далі. Їстиме, якщо вкласти йому їжу в рот, питиме, якщо лити воду йому на вуста.

Лагідно поцілувавши своє сонце-й-місяць у чоло, Дані підвелася й обернулася до Міррі Маз-Дуур.

— Дорогі твої чари, мейгі.

— Він живий,— відгукнулася Міррі Маз-Дуур.— Ви просили життя. Заплатили за життя.

— Це не життя для такого, як Дрого. Для нього життя — це сміх, і смажене на багатті м’ясо, і кінь між ногами. Арах у руці та брязкіт дзвіночків у волоссі, з яким він виїжджав проти ворога. Кровні вершники, і я, і син, якого я мала йому подарувати.

Міррі Маз-Дуур не озвалася.

— Коли він стане таким, як був? — суворо запитала Дані.

— Коли сонце зійде на заході й закотиться на сході,— відповіла Міррі Маз-Дуур.— Коли море висохне, а гори розвіються по вітру, як листя. Коли в лоні вашому знову розквітне життя й ви народите живу дитину. Тоді він стане таким, як був, не раніше.

— Залиште нас,— махнула

1 ... 234 235 236 ... 253
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Гра престолів"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 3 листопада 2023 21:56

Неймовірна книга, відчуйте на собі весь жар та полум'я, мороз та хуртовини, сперть та кров, попадіть у світ 7 королівст історія якого захована у сугробах снігу та спалена з пам'яті.  Якщо вас хвилює рохмір саги і ви думаєте чи варто почитати - читайте! не пошкодуєте. Книга 10/10