Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Декамерон 📚 - Українською

Читати книгу - "Декамерон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Декамерон" автора Джованні Боккаччо. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 235 236 237 ... 245
Перейти на сторінку:
року відповідав окремий розпорядок цих годин, оскільки різними були години сходу і заходу сонця. >>>>

22

«Помивши руки по велінню королеви...» — гігієнічний захід, без якого не мислилось прийняття їжі: оскільки виделки не використовувалися, руки мили також перед тим, як перейти до наступного яства та наприкінці трапези. >>>>

23

«Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу...» — лютня та віола — старовинні струнні музичні інструменти. >>>>

24

Сер — титул представників вільних професій. До лицарів у Флоренції зверталися з титулом мессер, до дам — мадонна або монна. >>>>

25

Мушатто ді Мессер Гвідо Францезі — один з братів Францезі (другого звали Біччо), відомий флорентійській шахрай; накопичив багато добра, промишляючи лихварством у Франції, зумів вибитись у фінансові радники короля Філіппа Красивого, якого не раз спонукав до протизаконних дій — підробки монет, розбійних нападів на італійських купців тощо. За свою миршаву статуру Гвідо отримав прізвисько Мушатто (mouche — фр. муха). >>>>

26

Боніфацій — мається на увазі папа римський Боніфацій VIII (1294-1301). >>>>

27

Карл Безземельний — граф Валуа (1270—1325), брат французького короля Філіппа Красивого. >>>>

28

«такий собі сер Чеппарелло з Прато» — постать реальна, засвідчена документально. Чепперелло або Чапперелло Дієтаюті із міста Прато був одружений і мав дітей; працював, однак, не нотарем, а збирачем податків і десятин на користь Філіппа Красивого та папи Боніфація VIII. По-італійськи його ім'я, що так нагадує прізвисько, може походити від іменника серро — «поліно», «обрубок» — із додаванням зменшувального суфіксу — arello, або ж бути зменшувальним від Сіаро, деформованої форми імені Jacopo. >>>>

29

«...кинуть його у яму, як собаку» — у ями (тобто рови, що оточували браму міста) викидали тіла самогубців, єретиків і відлучених від церкви, а також лихварів. >>>>

30

«Сих ломбардців собачої віри...» — ломбардцями у Франції називали всіх вихідців із Північної Італії, з Тоскани в тому числі. «Ломбардець» було синонімом слова лихвар, яке часто супроводжувалось зневажливим chien — фр. — собака. >>>>

31

Святий Чаппеллетто — звісно, ім'я цього «святого» не фігурує в жодному переліку. Однак, у XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії і виявлялась досить простим, буденним обрядом, як показує Боккаччо у своїй Новелі. >>>>

32

Хліби духовні — церковні посади і пов'язані з ними прибутки. >>>>

33

Мельхіседек — розповсюджене єврейське ім'я, що означає «цар справедливості». >>>>

34

Саладін — (Салах-ад-дін, він же Юсуф-аль-Малік-ан-Насер) — єгипетський султан (1138—1193), засновник династії Аюбідів. У 1187 році оволодів Єрусалимом, що дало привід до третього хрестового походу. Славився своєю толерантністю в справах віри. В час його правління Єгипет в Європі часом називали Вавілонією. >>>>

35

«Не з-так далеко од наших країв, у Луніджані, був колись монастир...» — автор називає монастир Монтелунго поблизу містечка Понтремолі, що належав Абатству Св. Дзено, але описує події іншого, більш відомого йому самому монастиря Санта Кроче дель Корво (що на горі Капріоне, поруч з містечком Лерічі). Цей заклад, створений у 1176 році і покинутий у 1350—60 роках, належав пізанському Абатству Св. Мікеле. >>>>

36

«...вирішив нагримати на нього добре та й ув'язнити» — кожен монастир мав карцер для ув'язнення монахів, що провинилися. >>>>

37

«...служу в законі святого Бенедикта» — мається на увазі чернечий орден бенедиктинців. >>>>

38

Маркізат Монферрато (іт. Monferrato — залізна гора) — середньовічна держава, що містилась між сучасними областями Італії Лігурія і П'ємонт. Утворилась наприкінці X ст., з 1536 р. — під владою мантуанських герцогів Гонзага, у 1631 частково, а у 1713 повністю приєднана до герцогства Савойї і П'ємонту. >>>>

39

«...обачна женщина стережеться полюбити мужчину, вищого за неї станом» — канони середньовічної куртуазної поведінки,  повністю викладені у трактаті Андреа Каппеллано «Про кохання». Цікаво, що чоловікам навпаки «радилось» закохуватись у шляхетніших жінок. >>>>

40

«Маркіз Монферратський, муж доблесний...» — постать історична, це був Коррадо дельї Алерамічі, відомий захисник Константинополя і Тіру. Один з найактивніших учасників III хрестового походу, незадовго до смерті (1192) тримав почесне звання короля Єрусалиму. Однак Коррадо не полишав дружину вдома у Монферрато: на час свого перебування у Константинополі (1187) він удівець. Тут Коррадо одружується з Теодорою, сестрою імператора Олексія, яку потім залишає, одружуючись у 1190 році з Ізабеллою, принцесою Єрусалима. Отже, і в цій новелі Боккаччо вдається до улюбленого ним прийому поєднання історичних подій і бувальщини з вигадкою. >>>>

41

Храмовий хорунжий (гонфалоньєр) — прапороносець духовно-лицарського ордену, згодом просто почесний титул. >>>>

42

Філіпп Кривоокий — французький король Філіпп Август (1165— 1223), що очолив III хрестовий похід разом з німецьким імператором Фрідріхом Барбароссою і англійським королем Річардом Левове Серце. >>>>

43

Чернець-мінорит — член францисканського ордену жебруючих монахів. У даній новелі Боккаччо, ймовірно, мав на увазі конкретну особу — ченця Міно із Сан Квіріко, інквізитора у Флоренції з 1332, якого за жадібність та негідну поведінку було розжалувано у 1334 році. >>>>

44

«...огонь, яким йому загрожували, замінено було ласкаво на хреста...» — тобто спалення на вогнищі було замінено покаянням. Приречені до покаяння мали нашивати на свій одяг полотняного хреста. >>>>

45

Храм Чесного Хреста — мається на увазі церква Санта Кроче У Флоренції — головний осередок францисканців. >>>>

46

Бергаміно — можливо, мався на увазі Ніколо на прізвисько Пергаміно, майстерний оповідач, автор твору «Dialogus Creaturarum». >>>>

47

Примас — у першій половині XIII століття дуже популярним є Примас Кельнський, автор численних «пісень голіардів» j кількох невеликих поем, написаних латинською мовою, блискучий імпровізатор. >>>>

48

Клюнійський абат — згадки про бенедиктинське абатство Клюні на південному сході Франції і про щедрість його настоятелів часто зустрічаються у середньовічній літературі. >>>>

49

Кане делла Скала — Мессер Кангранде делла Скала (1291— 1329) — володар Верони,

1 ... 235 236 237 ... 245
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Декамерон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Декамерон"