Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Цілком правильно, — підтримала її Лі Вань. — Куди цікавіше вибрати собі псевдонім! Я, наприклад, хочу називатися Селянка із сільця Запашного рису.

— А я — Мешканка кабінету Осінньої свіжості, — підхопила Таньчунь.

— Мешканка, селянка — це якось неблагозвучно, — заперечив Баоюй, — і, мабуть, заяложено. Тут же росте стільки утунів і бананів, добре б їх включити в псевдонім.

— Придумала, придумала! — розсміялася Таньчунь. — Я найбільше люблю банани, так що називайте мене Гостя з-під банана.

— Чудово! Прекрасно! — закричали всі дружно.

— Що ж, давайте скоріше її привітаємо й візьмемося за вино! — вигукнула Дайюй.

Ніхто не зрозумів, що вона має на увазі. Тоді Дайюй пояснила:

— У Чжуан-цзи говориться: «Листя бананів приховує оленя». Чи не порівнює, часом, себе Таньчунь із оленем, оскільки хоче називатися Гостею з-під банана? Хапайте її, зробимо з неї в’ялену оленину!

Всі розсміялись, а Таньчунь, усміхнувшись, мовила:

— Знову ти мене підколюєш! Ну постривай, я й для тебе придумала підходящий псевдонім. Колись Ехуан і Нюйїн окропили слізьми бамбук і він став плямистим. Такий бамбук називають і понині сянфей. Сестриця Дайюй живе в павільйоні Ріки Сяосян і часто проливає сльози, так що бамбук, який росте в неї у дворі, незабаром, мабуть, теж стане плямистим. От і називаймо Дайюй Феєю ріки Сяосян.

Всі гучно заплескали в долоні. Дайюй нічого не сказала. Тільки похнюпилась.

— А я придумала псевдонім для сестри Баочай, — мовила Лі Вань, — усього із трьох слів.

— Який же? — з інтересом запитали всі хором.

— Царівна Духмяних трав, — з усмішкою відповіла Лі Вань. — Подобається вам?

— Чудово! — відгукнулася Таньчунь.

— А в мене який буде псевдонім? — нетерпляче запитав Баоюй. — Придумайте скоріше!

— Давно придумали — Заклопотаний ледар, — мовила зі сміхом Баочай.

— Можна залишити твоє старе прізвисько, — Володар Квітів Червоного грота, — запропонувала Лі Вань.

— Не варто, мабуть, — заперечив Баоюй. — Адже це було давно, ще в дитинстві.

— Я придумала для тебе прізвисько! — заявила Баочай. — Може, воно грубувате, але тобі цілком підійде. Мало кому вдається в Піднебесній бути багатим і знатним і в той же час ледарювати. Я думала, це взагалі неможливо. Але, як не дивно, тобі вдалося. Тому ми будемо називати тебе Багатий і знатний ледар. Згоден?

— Занадто добре для мене! — усміхаючись мовив Баоюй. — Втім, називайте як хочете!

— Прізвисько треба давати зі змістом, — втрутилася Дайюй. — Баоюй живе у дворі Насолоди пурпуром, от і назвемо його Княжич, Що Насолоджується пурпуром.

— Непогано, — погодилися всі.

— А як ми назвемо другу панянку Інчунь і четверту панянку Січунь? — поцікавилася Лі Бань.

— Нам псевдонім не потрібен, — поспішила сказати Інчунь. — Ми ж не вміємо складати вірші.

— Неважливо, — заперечила Таньчунь, — псевдонім однаково потрібен.

— Інчунь живе на острові Водяних каштанів, так що будемо називати її Володаркою острова Водяних каштанів, — запропонувала Баочай. — А Січунь, яка живе в павільйоні Духмяного лотоса, — Мешканкою павільйону Запашного лотоса.

— От і добре, — мовила Лі Вань. — Я старша за вас усіх, і ви мусите мене слухатися. Нас у товаристві сім осіб, але я, друга панянка й четверта панянка не вміємо складати віршів, так що доведеться вам зробити нас розпорядницями.

— В усіх тепер є псевдоніми, а ти по-колишньому називаєш їх панянками, — з усмішкою зауважила Таньчунь. — Пропоную за це штрафувати. А то, виходить, ми дарма старалися?

— Коли остаточно про все домовимося, тоді й складемо кодекс про штрафи, — погодилася Лі Вань і сказала: — Збиратися будемо в мене, у мене просторо. І якщо ви, поети, не гребуєте простими, неосвіченими людьми, які не вміють складати віршів, дозвольте мені розпоряджатися влаштуванням частувань. Може, спілкуючись із вами, володарями тонкого поетичного смаку, я теж навчуся складати вірші. Мені хотілося б стати на чолі товариства, але одна я не впораюся, потрібні дві помічниці. Бажано, щоб це були Володарка острова Водяних каштанів і Мешканка павільйону Запашного лотоса. Перша буде призначати теми для віршів і задавати рими, друга — вести необхідні записи й стежити за порядком. Це не означає, що нам забороняється складати вірші. Якщо тема нескладна й легкі рими, можливо, ми також складемо кілька рядків. Іншим же складати вірші обов’язково. Така моя пропозиція, якщо ви зі мною не згодні, я не смію наполягати.

Інчунь і Січунь були байдужі до віршів, до того ж вони ніяковіли при таких талантах, як Сюе Баочай і Лін Дайюй, і тому з радістю погодилися із Лі Вань, сказавши: