Читати книгу - "Війна і мир 3-4"

175

— От егоїзм і жорстокість мужчин! Я нічого кращого й не чекала. Жінка приносить себе в жертву вам, вона страждає, і ось їй нагорода. Ваша високість, яке ви маєте право вимагати від мене звіту про мої прихильності та дружні почуття? Ця людина була для мене більше ніж батьком.

176

— Авжеж, можливо, почуття його до мене не зовсім батьківські; але через це не можу ж я відмовляти йому в моїй гостинності. Я не мужчина, щоб відплачувати невдячністю. Хай буде відомо вашій високості, що в моїх душевних почуттях я звітую лише перед богом та перед своєю совістю,

177

— Але вислухайте мене, ради бога. — Одружіться зі мною, і я буду вашою рабинею. — Але ж це неможливо. — Ви не удостоюєте мене шлюбом з вами, ви...

178

пан Жобер, єзуїт у короткому вбранні,

179

охоронець совісті;

180

благодать.

181

у довгому вбранні,

182

Гріх прощенний чи гріх смертний?

183

Охоронець совісті

184

— Розглянемо справу, графине,

185

— Елен, мені треба тобі дещо сказати. Я прочув про деякі наміри щодо... ти знаєш. Так ось, люба дитино моя, ти знаєш, що серце батька твого радіє з того, що ти... Ти стільки терпіла... Але, любе дитя... Роби, як велить тобі серце. Ось уся моя порада.

186

у малому комітеті

187

— Слухайте, Білібін: скажіть мені, як ви сказали б сестрі, що мені робити? Котрого з двох?

188

— Ви мене не захопите зненацька, ви знаєте. Як справжній друг, я довго Обдумував вашу справу. Бачите: коли вийти за принца, то ви назавжди втрачаєте можливість бути дружиною другого, і до того ж двір буде незадоволений. (Ви знаєте, тут же замішана родинність.) А коли вийти за старого графа, то ви ощасливите його останні дні, і потім... для принца вже не буде принизливо одружитися з вдовою вельможі.

189

— От справжній друг! Але ж я люблю і того і цього і не хотіла б завдати прикрості нікому. Для щастя обох я ладна пожертвувати життям,

190

«Молодець жінка! Ось що називається руба поставити питання. Вона хотіла б бути дружиною всіх трьох разом».

191

— Ах! Він мене так любить! Він на все для мене згоден.

192

слівце,

193

— Навіть і на розлуку,

194

— Ой, матусю, не кажіть дурниць. Ви нічого не розумієте. У моєму становищі є обов’язки,

195

— Ой, матусю, як ви не розумієте, що святий отець, який має владу відпущень...

196

— Ні, скажіть йому, що я не хочу його бачити, що я лютую на нього, бо він не дотримав слова. — Графине, є милосердя для всякого гріха,

197

«Отже молю бога, щоб були ви, мій друже, під святим і сильним його покровом. Ваш друг Єлена».

198

преславні подвиги!

199

Між нами, дорогий мій,

200

Мені, шановний, усе добре відомо,

201

— Так і є,

202

— Ми напередодні загального лиха, і мені ніколи бути люб’язним з усіма, з ким у мене є справи. — Отже, шановний, що ви робитимете, ви особисто?

203

— Та нічого,

204

— Дружня порада. Виїжджайте якнайшвидше, ось що я вам скажу. Блаженний, хто вміє слухатись!

205

святих отців Товариства Ісусового?

206

гобелени

207

дорога моя,

208

— Це азіатське місто з незчисленними церквами, Москва, свята їх Москва! Ось, нарешті, це славнозвісне місто! Пора,

209

«Місто, захоплене ворогом, схоже на дівчину, що втратила невинність»,

210

царів.

211

Але я завжди ладен виявити милосердя до переможених.

212

— Приведіть бояр,

213

зібрання в палаці царів,

214

мою любу, ніжну, бідолашну матір,

215

Заклад, присвячений моїй любій матері. Дім моєї матері,

216

смішним,

217

— Одначе, треба сказати йому...

218

— Але ж, панове...

219

— Але ж це неможливо...

220

«Москва пуста. Яка неймовірна подія!»

221

Не вдалася розв’язка театральної вистави.

222

Зберегти спокій у Москві і випровадити з неї мешканців.

223

«Ось вена чернь, ці покидьки населення, плебеї, яких вони підняли своєю дурістю! Їм треба жертви»,

224

«Народний натовп страшний, він огидний. Вони, як вовки: їх нічим не вдовольниш, крім м’яса».

225

«У мене були інші обов’язки. Треба було заспокоїти народ. Багато інших жертв загинуло й гине для загального добра».

226

загального добра,

227

шлях мій був би зовсім інакше накреслений,

228

загальне добро,

229

нагоди,

230

я одним каменем зробив два удари:

231

Чернь, лиходій... загальне добро,