Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сини змієногої богині 📚 - Українською

Читати книгу - "Сини змієногої богині"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сини змієногої богині" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 238 239 240 ... 274
Перейти на сторінку:
закінчувалося появою писемності…

Невже?

Що епоха варварства в історії людства скінчилася давним-давно, ще з початком винаходу писемності?

Гай-гай!..


Отже…

Розбрелися скіфи по світах, розбіглися хто куди – хто за Істр у Добруджу і там після всіх пертурбацій і невдалої спроби створити свою державу, бодай і в ранзі Малої, розчинився серед тамтешніх племен, а головно серед фракійців; хто з кримської Малої Скіфії, коли вона конала під готсько-гунськими мечами, подавшись у гори, загубився серед таврів; хто опинився в рабстві й щез назавжди, а хто влився в потік переселення народів і разом з вестготами, вандалами, франками подався громити Західну Римську імперію, і вже в V ст. вона розпалася на дрібні й нетривкі держави варварів, що ворогували між собою й гинули у власному ж розбраті. В гігантському казані плавилися, як у тиглі, народи, одні зникали, інші з’являлися і знову зникали. Розчинилися, переплавилися в тім казані й збіглі зі своєї батьківщини скіфи. Деякі вціліли, це ті, хто залишився в рідних палестинах у Подніпров’ї, де з роками поріднився з місцевими землеробськими племенами, з прапращурами нашими антами, ставши часткою слов’янства, а, отже, і нас із вами.

І почали про скіфів забувати в Подніпров’ї, в степах Північного Причорномор’я, і зник термін Велика Скіфія, навзамін виникла Сарматія, але з часом і вона востаннє мекнула, і залишилися у степах кургани та руїни Кам’янського городища на Дніпрі чи Неаполя Скіфського у Криму.

Спливали віки та віки.

У Крим увірвалися татаро-монголи, де в 1443 році після розпаду Золотої Орди виникло Кримське ханство…

Сірі й дещо похмурі Петровські скелі здіймаються майже поруч із трасою на Алушту та Ялту – там нині улюблене місце для тренувань початкуючих любителів лазити по скелях. А за скелями – чимале горбисте пустельне плато, обсягом у 20 гектар, власне, пустка, міський вигін, приміські мешканці там пасуть корів, овець, кіз, а городяни на свята влаштовують собачі бої. Там же відбуваються і велогонки з перепонами. Це те місце, де колись, 2–2,5 тисячі років тому здіймалося гарне – як намальоване! – білокам’яне місто, Неаполь Скіфський, столиця держави, чиї межі простягалися від Дону до Південного Бугу та Ольвії. Але сьогодні робиться все, принаймні таке складається враження, аби кримчани і гості півострова і геть забули про скіфів, аби й сліду не зосталося про той народ, що залишив по собі славну пам’ять в історії України! І це та столиця скіфів, якою так цікавляться вчені США, Японії, Китаю. Сьогодні на місці мавзолея Неаполя, у якому виявлено 77 поховань і де знайшов своє останнє пристанище в цьому світі легендарний цар Скілур та його син цар Палак, на місці того мавзолею, у якому знайдено 1327 золотих прикрас та різноманітну зброю (не кажучи про розкішний саркофаг із кипарисового дерева), так ось, на місці цього мавзолею світового значення, на місці його склепів збудовано гаражно-будівельний кооператив! (У склепі № 9 свого часу знайшли скіфський фресковий розпис, аналогів якому немає. Щоб урятувати склеп, його засипали на певний час, і тоді ж автомобілісти проклали зверху дорогу та утрамбували її гравієм. Мовляв, скіфи були варварами, нащо нам сліди варварів зберігати, а варвари – якраз вони, нищителі археологічних пам’яток!)

На території Неаполя ще в 40-х роках минулого століття (навіть і в 70-х!) були товсті стіни метрової висоти, були і загули. Каміння пішло на будівництво все тих же гаражів та різних… курників. Зник невідомо де і череп царя Скілура, з якого свого часу відомий антрополог М. Герасимов реконструював зовнішній вигляд скіфського царя.

«Раніше пам’ятники знищувалися по дзвінку під виглядом реконструкції, – якось писала одна з газет, – а нині – під виглядом відсутності потрібних коштів. І якщо їх не захистити, коштовності викопають бандити. В Севастополі на Гірці (центр міста) працює «чорний ринок», де продається все – від палеоліту до часів Великої Вітчизняної війни. В тім числі й скіфські цінності».

А може, додає далі видання, тому й не вживаються заходи по збереженню історичних та культурних цінностей, що комусь вигідно збагачуватись за їхній рахунок з «чорного ходу»?

«Який ажіотаж навколо нього – Неаполя Скіфського – був піднятий в 1982–1985 роках, – писав якось журналіст В. Стус. – Що тільки не збиралися створювати: постійно діючу виставку з кінолекторієм і демонстрацією шедеврів скіфських майстрів, музей під відкритим небом, голографічну виставку «Скарби скіфських курганів», діораму «Похорони скіфського царя» і т. д. Проект благоустрою Неаполя, розроблений інститутом «Укрпроектреставрація» і затверджений обласним відділом архітектури та Держбудом України, так і залишився на папері, припадаючи пилом історії. А замість численних туристів та екскурсантів тепер ми «маємо те, що мали».

Скіфи, згідно з легендою, шанували пам’ять предків. Розрити могилу у них вважалося святотатством, найбільшим злочином і зрадою. Того, хто зважувався це робити, піддавали жахливим тортурам: вивозили в безлюдний степ, ламали хребет і залишали на розтерзання хижим звірам та птахам.

У нас цього нема. Нам усе – трин-трава».

У довжелезному списку «московських втрат» перебуває навіть череп Cкілура…

Звідтоді й по наші дні Неаполю Скіфському (власне, тому, що від нього вціліло й пощаджене жорстоким часом і заростає травою-муравою) всуціль не щастить. Варварство почалося ще за часів Кримського ханства, коли заходилися масово розбирати мури скіфської столиці – на будівництво середньовічної Ак-Мечеті.

1 ... 238 239 240 ... 274
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сини змієногої богині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сини змієногої богині"