Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

  Так і вийшло, брат Олени ніби передбачив їхнє майбутнє. Коли Олена влаштувалася на роботу у квітковий магазин, то буквально відразу і познайомилася з Франко, який купував квіти для своєї матері. Франко відразу закохався в українку, почав до нею красиво залицятися, запрошував на побачення і вже через місяць одружився на ній. Франко був безплідний через травму, яку колись отримав у дитинстві. А він-то мріяв про сина. І Назара назвав своїм сином. Уділяв йому багато часу, вчив його, підтримував у спорті. Назар був завжди вдячним йому за це.

-Тату, ти в мене найкращий,- сказав йому Назар коли збирався їхати до України,- я тебе дуже люблю. Я завжди буду на твоєму боці і завжди буду твоєю підтримкою. Я не відмовляюся і не відвертаюся від тебе. Але я відчуваю, що мені потрібно з усім розібратися.                                                                                                                                                                       

-Я не стану тебе переконувати цього не робити. Якщо ти так вирішив, то мені лишається тільки допомогти тобі. Кожна людина тягнеться до своїх коренів. Знай, я теж завжди на твоєму боці,- відповів Франко,- якщо ти відчуваєш, що треба їхати, то дій. Кажи тільки чим тобі допомогти і я без вагань це зроблю.

-Дякую тату.

  Найважче для Назара було з Адріаною. Йому подобалася її врода, її гладенька шкіра… А чи було це більше ніж пристрасть, для нього чомусь нелегко було в цьому розібратися.

-Я не хочу щоб ти їхав. Давай спочатку одружимося і я теж поїду з тобою до України,- Адріана намагалася переконати Назара.

-Котику я поїду сам. Не варто тобі відмовлятися від фотосесій та модних показів,- Назар обійняв наречену лежачи з нею на великому ліжкові. Наші почуття пройдуть випробування на відстані. Залишайся в Італії. Коли повернуся, то відразу одружимося.

-Але коли це буде?-Адріана ще обурювалася.

-Буде, але спочатку я повинен вирішити свої справи, дізнатися правду- Назар поцілував Адріану з новою хвилею пристрасті…

  До палати зайшов Влад, перебивши спогади. Привітався з другом.

-Сідай,- Назар кивком голови вказав другові на стілець,- я з розуму схожу у цих стінах.

-Співчуваю тобі друже,- сказав на те Влад закидаючи ногу на ногу,- та новини про які я тобі зараз розповім вмить піднімуть тобі настрій.

-Не тягни і відразу викладай.

-Компанія нашого шановного Олександра Григоровича почала тріщати по швам. Документи, які ти викупив у його коханки зробили свою справу. На нього посипалися звинувачення у проведенні не законних операцій. Він не знає хто за цим стоїть, але намагається дізнатися. Ну, а так, як ворогів у нього багато, то ж це сповільнює...

-Ця скотина за все мені за платить.- перебив друга Назар.

-Але доказів того, що аварія була навмисно влаштована ще й досі не знайшли. Ця скотина добре замаскувала сліди. Тому, ми ніяк поки що не можемо висунити йому звинувачення у тому, що саме він влаштував вбивство твого батька. Взагалі ніякої зачіпки, що аварія була підстроєна.

-Ця аварія була підстроєна. Мого батька вбили,- Назар був в цьому переконаний.

-Наші хлопці продовжують шукати,- запевнив Влад друга,- але є те що тобі аж ніяк не сподобається. Під тебе почали теж копати, журналісти твого ж журналу. Я попереджував тебе, що з ними не варто зв’язуватися.

-Я хочу знати хто саме з них проявляє до мене підвищений інтерес. Чомусь впевнений що це Діана,- Назар стиснув зуби,- я гадав вони будуть друкувати що я захочу і без лишніх питань.

-Не все так просто. З журналістами потрібно бути обережними. Вони краще детективів все винюхують, а також запросто можуть тебе загнати в кут. Я все-таки переконав Діану не згадувати твоє ім’я в останніх новинах. До речі, ту гірську банду поліція успішно взяла. Вияснилося, що вони у горах вже протягом трьох років переховувалися.

-Це добре, що поліція їх накрила, а то я б особисто дав їм розгону. Мене цікавить, що журналістам вже вдалося про мене дізнатися. Влаштуй мені зустріч з Діаною, але щоб про це не знала Адріана і ніхто інший,- Назар вдарив кулаком у свою долонь іншої руки,- більше поганих новин чим хороших. Та ще ця травма.

-Я докладу зусиль, щоб влаштувати тобі зустріч з Діаною у лікарні. В іншу палату зможеш перейти?- Влад вже планував, як виконати прохання друга.

-Звісно, що зможу. Дякую тобі друже. Я у тебе у безкінечному боргу,- Назар зрадів.

-Ніяких боргів. Сьогодні навідаюся до редакції.  Вже знаю, як переконати Діану прийти сюди. Та ти не будь з нею занадто суворим. Хороша, відважна дівчинка, яка доставила тебе до лікарні.

-А я бачу ти нею захопився,- Назар уважно подивився на Влада,- не забувай, що ти одружений.

-Я про це чудово пам’ятаю, а ти не забувай, що ти заручений,- посміхнувся Влад,- так що для нас Діанка під табу.

-Для тебе це точно, а для мене це питання залишається відкритим.