Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

Для мене на той час активне існування неорганічних істот стало найважливішим аспектом моїх занять сновидіннями. Після зустрічей з ними вві сні, а особливо після бою в пустелі біля хати дона Хуана я мав би з більшою готовністю сприймати їхнє існування як щось серйозне. Однак усі ці події мали на мене цілком протилежний вплив. Я став непохитним і вперто відкидав саму можливість, що вони існують.

Потім я передумав і вирішив провести щодо них об’єктивне дослідження. Метод цього дослідження вимагав, аби я спочатку склав звіт про все, що сталося під час моїх сеансів сновидінь, а потім скористався цим звітом як матрицею, щоб виявити, чи доведуть мої сновидіння, чи спростують якусь інформацію про неорганічних істот. Я дійсно написав сотні сторінок педантичних, але беззмістовних подробиць, коли мав би ясно бачити, що докази їхнього існування були зібрані майже одразу на початку мого дослідження.

Знадобилося, однак, кілька сеансів, аби виявити, що нібито звичайна рекомендація дона Хуана — не квапитися з судженням і дозволити неорганічним істотам самим прийти до мене — це, власне, саме та процедура, за допомогою якої маги минулого приманювали їх. Давши мені з’ясувати це самому, дон Хуан просто провадив свою магічну науку. Раз у раз він знову зауважував, що дуже важко змусити власне «я» здати позиції, окрім як через практику. Однією з найсильніших ліній захисту нашого «я» дійсно є раціональність, і це не лише найтривкіший захист, коли йдеться про магічні дії й пояснення, але також найбільш загрожений. Дон Хуан вважав, що існування неорганічних істот — головний супротивник нашої раціональності.

У своїх заняттях сновидіннями я тримався усталеного курсу, яким непохитно слідував щодня. Спочатку ставив на меті роздивлятись уві сні кожен можливий предмет, потім — змінювати сни. Можу щиро сказати, що від сну до сну переглянув цілі всесвіти подробиць. Зрозуміло, що в якийсь момент моя увага сновидіння починала слабшати, і мої сеанси сновидінь кінчалися тим, що я або засинав і бачив звичайні сни, в яких не мав жодної уваги сновидіння, або прокидався й не міг заснути взагалі.

Час від часу, однак, як і описував дон Хуан, потік чужорідної енергії — розвідник, як називав він його — проникав у мої сни. Те, що я був заздалегідь попереджений, допомогло мені налаштувати увагу сновидіння й бути насторожі. Вперше, коли я зауважив чужорідну енергію, мені снилися закупи в універмазі. Я ходив від прилавка до прилавка, шукаючи антикваріат. Нарешті знайшов один предмет. Недоречність пошуку антикваріату в універмазі була настільки очевидною, що я всміхнувся, та оскільки один предмет таки знайшовся, я забув про цю недоречність. То було руків’я патериці. Продавець сказав мені, що воно зроблене з іридію, назвавши його однією з найтвердіших речовин у світі. Це був різьблений шматок голови й плечей мавпи. Мені він здався нефритовим. Продавець образився, коли я натякнув, що це може бути нефрит, і, щоб довести своє, з усієї сили жбурнув предмет об цементну підлогу. Той не розбився, а відскочив, як м’яч, а тоді відлетів геть, обертаючись, ніби фрісбі. Я подивився йому вслід. Він зник десь за деревами. Я побіг шукати його та знайшов застряглим у землі. Він обернувся на надзвичайно гарну, глибоко-зеленого й чорного кольорів, повної довжини патерицю.

Я дуже захотів її. Я схопив її й спробував витягти з землі, перш ніж з’явиться хтось іще. Та як би сильно не намагався, не міг зрушити її з місця. Я боявся, що зламаю її, якщо спробую вивільнити, хитаючи взад-вперед. Тож заходився рити землю навколо неї голими руками. Доки я продовжував рити, патериця танула, і зрештою на її місці лишилася сама калюжа зеленої води. Я приголомшено дивився на воду — раптом здалося, що та вибухнула. Обернулася білою бульбашкою, а потім зникла. Далі мій сон тривав в інших картинах і подробицях, які нічим не вирізнялися, хіба що були кришталево ясними.

Коли я розповів про цей сон дону Хуану, він сказав:

— Ти виокремив розвідника. Розвідників більше, коли наші сни посередні, звичайні. У снах сновидців розвідники на диво відсутні. Коли ж вони з’являються, їх можна розрізнити за химерністю й невідповідністю, яка їх оточує.

— Якого типу невідповідністю, доне Хуане?

— Їхня присутність не має жодного сенсу.

— Мало що має сенс уві сні.

— Лише в пересічних снах усе безглузде. Я сказав би, це тому, що до них проникає більше розвідників, адже пересічні люди зазнають сильнішої навали з боку невідомого.

— Ви знаєте, чому так, доне Хуане?

— На мою думку, тут відбувається баланс сил. Пересічні люди мають колосально міцні бар’єри для захисту себе від цих навал. Такі бар’єри, як турбота про самих себе. Що сильніший бар’єр, то сильніша атака. Сновидці ж, навпаки, мають менше бар’єрів і менше розвідників у своїх снах. Здається, наче у снах сновидців безглузді речі зникають, можливо, для того, щоб сновидці напевне помітили присутність розвідників.

Дон Хуан порадив мені звернути найпильнішу увагу й пригадати кожну можливу деталь з побаченого сну. Він навіть змусив мене повторити те, що я йому розповів.

— Ви мене спантеличуєте, — сказав я. — То нічого не хочете чути про мої сни, то раптом хочете. Чи є якийсь лад у ваших відмовах і згодах?

— Повір, лад у всьому цьому є, — сказав він. — Імовірно, колись ти так само говоритимеш з іншим сновидцем. Деякі речі мають ключове значення, тому що пов’язані з духом. Інші цілковито неважливі з тієї причини, що пов’язані з нашою поблажливою особистістю. Перший розвідник, якого ти виокремлюєш, завжди буде присутнім у тій чи іншій формі, навіть іридієвій. До речі, що таке іридій?

— Я дійсно не знаю, — щиросердно зізнався я.

— Отож-бо! А що ти скажеш, якщо він дійсно виявиться однією з найміцніших речовин у світі?

Очі дона Хуана блищали від захвату, доки я нервово сміявся з такої абсурдної можливості, яка згодом виявилася правдою.

Відтоді я почав помічати присутність невідповідних елементів у моїх снах. Прийнявши класифікацію чужорідної енергії вві сні від дона Хуана, я цілковито погодився з ним, що недоречності — чужорідні інтервенти в моїх снах. Щойно я виокремлював їх, моя увага сновидіння