Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хазяїн Чортового млина" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 82
Перейти на сторінку:

— Старість… — засміялася молодиця. — Таке скажеш. У тебе ще жодного сивого волоска немає.

— Ну, це поправимо… — посміхнувся Нестор. — Буде жінка, появиться й сивина. За малим діло стало — дружину підходящу знайти. Не допоможеш, по знайомству? Ти ж либонь тут усіх виданиць знаєш. Я не вибагливий… Аби гарна була, як ружа, роботяща, як бджілка, та поперек характеру дибки не ставала, а решта — байдуже.

— На небесах шукай… — пирхнула Марічка. — Серед янголів. Там такі точно водяться.

— Не думаю, що аж так далеко шукати доведеться… — козак ковзнув рукою вгору стременом, водночас тильним боком долоні, наче ненароком, погладив ногу молодиці. — Бачив я одну якраз таку вельми пригожу і тут, неподалік. От лиш не знаю, чи захоче та красуня знатися з таким забродою, як я? Чи все ж ризикнути і посвататися? Що порадиш?

Марічка зарум’янилася і вдавано сердито пробурмотіла:

— То ти про панночку мріятимеш, чи мою оповідку послухаєш?

— Одне другому не шкодить… — ще раз провів рукою «по стремені» козак, і тицьнув коня ліктем під живіт, щоб йшов далі. — Розповідай. 

— Спершу голову заморочить, настрій зіб’є, а потім — догоджай йому, — невдоволено бурмотіла Марічка, не знаючи, як бути: вдати, що не помітила залицяння, чи обуритися? Придивилася ще козакові, але той чимчикував поруч, як ні в чім не було, ще й стиха щось насвистуючи під ніс. Повагалася, та й махнула подумки рукою. Ба, навіть, якщо й умисне погладив, то що з того? Литка відпала? Можна подумати, їй самій неприємно було. Інше цікаво: кого мав на увазі, коли теревенив про сватів? І збиткувався чи справді одружитися надумав? 

— Ну, чого притихла? Біда з жінками. Спершу чіплялася, як чорт за грішну душу, а коли сказав, що готовий послухати — немов води набрала. Агов! Марічкко! Задрімала чи що? Ну ж бо…

— Не нукай, не запріг. Думаю, з чого почати… Одним словом, трапилося це ще давніше. Літ сто тому… З Московії в Крим їхав обоз. Та не проста купецька валка, а золота — бусурманський митар віз Кримському ханові царські поминки* (* Поминки — данина, яку виплачували Кримському ханові руські князі. Розмір данини не був постійний, а коливався в межах 12-18 тисяч золотих монет). Ще й не за один рік…

— Ага. І не мали кращої дороги, як через Смілу пертися, — гмикнув недовірливо Нестор. — А Муромський шлях навіщо?

— Я того не відаю, — стенула плечима молодиця. — Розповідаю, що знаю. Хочеш — слухай. А ні — то й час не марнуватиму.

— Говори, — торкнувся її вибачливо козак. — У житті часом й справді таке трапляється, що як сам не бачив, то годі повірити. А бусурмани справді могли гак дати, щоб усіх з пантелику збити. З таким ладунком жодна пересторога не зава.

— Ну, от… Розповідають, що нукерів було з десяток, а вантаж везли на двох возах. На одному скриню з золотом, на другому — припаси, щоб у дорозі не баритися. До Тясмину підійшли як сутеніло, то ж як лише переправилися на цей берег, так і стали на нічліг. Обабіч Татарської могили, акурат на початку Степанової балки. Що трапилося далі, достеменно невідомо. Люди чули постріли, але більш нічого, все ж до найближчої хати кілька верст. Хутора нашого тоді тут ще не було. Роздивитися що до чого лише наступного дня найцікавіші пішли.

— І?

— І нічого… — розвела руками Марічка. — Жодного сліду. Лиш невеличка плямка від вогнища. А бусурманів і обоз, немов корова злизала.

— Так не буває, — усміхнувся Нестор. — Навіть риба уводі та птаха в небі слід залишає.

— Тобі краще знати, — погодилася молодиця. — А про упиря вже забув? Далеко тебе його слід запровадив?

— От, капосна… — сплюнув козак. — Підловила… Гаразд, кажи далі. Це ж не кінець ще історії, я добре зрозумів?

1 ... 23 24 25 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан» жанру - 💙 Історичний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"