Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Свідок обвинувачення та інші історії 📚 - Українською

Читати книгу - "Свідок обвинувачення та інші історії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свідок обвинувачення та інші історії" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 60
Перейти на сторінку:
досить переконливо. Та я не можу взяти на себе відповідальність за ваше звільнення. Бачите, хоча це здається ствердним, що ви тут мешкаєте як містер Іствуд кілька років, проте також можливо, що Конрад Флекман та Ентоні Іствуд – одна й та сама особа. Мені потрібно ретельно обшукати квартиру, узяти відбитки ваших пальців і зателефонувати до нашого головного управління.

– Мені це здається прийнятним планом, – погодився Ентоні. – Хочу вас запевнити, що я зовсім не проти, щоб ви ознайомились із усіма моїми страшними секретами, які тільки знайдете.

Інспектор посміхнувся. Як на детектива, він був на диво людяною особою.

– Чи не могли б ви піти до маленької кімнати в кінці помешкання, сер, із Картером, доки я тут працюватиму?

– Добре, – знехотя промовив Ентоні. – Гадаю, не можна зробити все по-іншому, чи не так?

– Що ви маєте на увазі?

– Що я, ви і кілька віскі із содовою займуть ту кімнату в кінці, тоді як ваш друг, сержант, важко працюватиме над обшуком?

– Якщо вам так більше подобається, сер?

– Мені так більше подобається.

Вони залишили Картера роздивлятися вміст стола з діловою спритністю. Коли чоловіки вийшли з кімнати, то почули, як сержант телефонує до Скотленд-Ярду.

– Усе не так погано, – зауважив Ентоні, умощуючись поряд із віскі з содовою та гостинно догоджаючи потребам інспектора Верролла. – Бажаєте, щоб я випив першим, аби довести вам, що віскі не отруєне?

Інспектор посміхнувся.

– Дуже незвично все це, – відзначив він. – Та ми розуміємося у своїй професії. Я від самого початку побачив, що ми помилились. Та, звичайно, ми повинні дотримуватися протоколу. Неможливо позбавитись від бюрократизму, чи не так, сер?

– Гадаю, неможливо, – мовив Ентоні з жалем у голосі. – Проте сержант не здається таким дружелюбним, правда ж?

– Ах, та він хороша людина, детектив сержант Картер. Вам було б важко його обдурити.

– Я це помітив, – сказав Ентоні й додав: – До речі, інспекторе, ви не проти, якщо я дещо про себе дізнаюсь?

– Що ви маєте на увазі, сер?

– Ну ж бо, невже ви не розумієте, що мене цікавість пожирає? Ким була Анна Розенбурґ і чому я її вбив?

– Про все це ви почитаєте завтра в газетах, сер.

– «Завтра я, може, стану собою із вчорашніми десятьма тисячами роками», – процитував Ентоні. – Я насправді вважаю, що ви можете задовольнити мою цілковито обґрунтовану цікавість, інспекторе. Відкиньте офіційну стриманість і розповідайте все.

– Це дуже незвично, сер.

– Мій дорогий інспекторе, чому б нам якнайшвидше не стати друзями?

– Що ж, сер, Анна Розенбурґ була німецькою єврейкою, яка мешкала у Гампстеді. Без очевидних джерел прибутку щорічно вона ставала все багатшою й багатшою.

– У мене все навпаки, – прокоментував Ентоні. – У мене є очевидні джерела прибутку, і щорічно я стаю все біднішим і біднішим. Можливо, у мене справи йшли б краще, якби я мешкав у Гампстеді. Я часто чув, що це місце дуже надихає.

– У якийсь період часу, – продовжував Верролл, – вона була продавчинею уживаного одягу…

– Це дещо пояснює, – перебив його Ентоні. – Пам’ятаю, я продавав свою уніформу після війни… не ту, що кольору хакі, а інші речі. Уся квартира була встелена червоними штанами та золотими шнурами, виставленими напоказ. Повновидий чоловік у картатому костюмі прибув на роллс-ройсі, а з ним ще й помічник із сумкою. Він запропонував фунт десять за все. Зрештою, я докинув і плащ для полювання з окулярами Сайз, щоб дотягти до двох фунтів. За сигналом помічник відкрив сумку і закинув туди речі, а гладкий чоловік вручив мені десятифунтову купюру і попросив решту.

– Близько десяти років тому, – продовжував інспектор, – у Лондоні було кілька іспанських політичних в’язнів, серед них такий собі дон Фернандо Феррарез із молодою дружиною й дитиною. Вони жили дуже бідно, і дружина була хвора. Анна Розенбурґ відвідала місце, де вони проживали, і запитала, чи вони не мають нічого для продажу. Дона Фернандо не було вдома, а його дружина вирішила розлучитись із чудовою іспанською шаллю, прекрасно оздобленою, яка була одним із останніх подарунків її чоловіка перед вильотом з Іспанії. Коли дон Фернандо повернувся додому, то страшенно розлютився на те, що шаль продали, і безуспішно намагався її повернути. Коли він нарешті зумів знайти крамницю вживаного одягу потрібної йому жінки, вона заявила, що перепродала шаль пані, імені якої не знає. Дон Фернандо був у відчаї. Два місяці по тому його штрикнули ножем на вулиці, і він помер від отриманих ран. Відтоді в Анни з’явилося підозріло багато грошей. Протягом наступних десяти років її будинок грабували не менше восьми разів. Чотири спроби були провальними: тоді нічого не взяли, але під час однієї з чотирьох інших спроб украли якусь вишиту шаль.

Інспектор зробив паузу, потім одразу продовжив, підкорюючись нетерплячому жесту Ентоні.

– Тиждень тому Кармен Феррарез, юна дочка дона Фернандо, прибула до цієї країни з монастиря у Франції. Перше, що вона зробила, – розшукала Анну Розенбурґ у Гампстеді. Там, за свідченнями очевидців, у неї зі старою жінкою була жорстока сварка, і слова, що вона вимовила, коли вже йшла, почула прислуга.

«Вона досі у вас, – прокричала вона. – Усі ці роки ви на ній багатіли… та я вам серйозно кажу, що, зрештою, вона принесе вам нещастя. У вас немає ніякого морального права на неї, та настане день, коли ви бажатимете, щоб ваші очі ніколи не бачили Шалі Тисячі Квітів».

Три дні потому Кармен Феррарез загадково зникла з готелю, де зупинялась. У її кімнаті було знайдено ім’я – Конрад Флекман – та адресу, а також записку від чоловіка, у якій він, назвавшись дилером антикваріату, цікавився, чи не має Кармен бажання продати якусь вишиту шаль, котра – він уважав – перебуває в її власності.

Зрозуміло, що шаль – ключ до всієї цієї таємниці. Учора вранці Конрад Флекман з’явився до Анни Розенбурґ. Вона зачинилась із ним у кімнаті на годину чи й більше, а коли гість пішов, жінка змушена була прилягти, бліда й стривожена тією розмовою. Та вона наказала, що, як він знову прийде її відвідати, то його обов’язково мають прийняти. Учора ввечері вона підвелась і вийшла з дому о дев’ятій, але не повернулась. Її було знайдено сьогодні вранці в будинку, де мешкає Конрад Флекман, із ножем у серці. На підлозі поруч із нею побачили… як ви гадаєте, що?

– Шаль? – видихнув Ентоні. – Шаль Тисячі Квітів.

– Дещо набагато страшніше, ніж це. Те, що пояснює всю загадковість справи із шаллю й указує, у чому її прихована цінність… Перепрошую, здається, то шеф…

І справді пролунав дзвінок у двері. Ентоні стримував своє нетерпіння, як

1 ... 23 24 25 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свідок обвинувачення та інші історії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свідок обвинувачення та інші історії"