Читати книгу - "Належу йому, Тая Смоленська"

— І тому ти подалася в ескорт? Щоб швидко заробити на безбідне майбутнє? — різко запитує він.

— Що? Ні! — обурено скрикую я. — Не розумію взагалі звідки в тебе взялася ця думка. Я ніколи в таких місцях не працювала й не збираюся.

— Цей Стас твій, — гмикає він, не зводячи з мене уважного погляду. — Він любитель різних дівчаток і зазвичай наймає їх через агентство, — примружено дивиться на мене Руслан, висловлюючи недовіру до моїх слів.

— Думай, що хочеш, — роздратовано шиплю я. Але насправді злюся не на Руслана, а на Стаса. Ця інформація про нього неприємна. Як і усвідомлення того, що я одна з маси вродливих ляльок, які оточують його, поки не набриднуть. — Зі Стасом ми познайомилися не так давно й почали зустрічатися. Я думала, що зустріла гідного чоловіка, а виявилося…

Я замовкаю. Гіркота й розчарування знову підкочують до горла.

— Так ми будемо фільм дивитися? — дивлюся прямо перед собою, щоб Алмазов не побачив сліз у моїх очах.

— Ага, — клацає він пультом. — Але в будь-якому випадку така дівчина, як ти, з легкістю могла б знайти собі заможного гідного спонсора, щоб не працювати й жити у своє задоволення.

— Така як я — це яка? — вороже запитую в нього. Його пропозиція абсурдна.

— Молода, вродлива й невинна на вигляд.

Я пирхаю. Але не можу сказати, що мені не лестять його останні слова.

— До перерахованих вище якостей варто додати порядна. Мене не так виховали, щоб я поставила собі за мету знайти собі багатого папіка.

— І яка ж у тебе зараз мета? — його брова повзе вгору. Він дивиться на мене з іронічною усмішкою.

— Закінчити вчитися, — стенаю плечима.

А сама раптом розумію, що жодної глобальної мети в мене немає. Я тільки й думаю як що-небудь заробити, щоб мамі легше було й за комуналку борги погасити. Дуже рідко ходжу на тусовки, та і взагалі кудись. Життя в мене тільки-тільки почало налагоджуватися, й тут таке. Хоча, може це й на краще? Тієї суми, що заплатить мені Руслан, вистачить на довгий час нам із мамою.