Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

- Сволота ти не вдячна! Я тебе, гада, ростила, а ти своєю поганню настільки вбиваєшся, що навіть ворожка побачила!

Все моє обурення миттєво випарувалося. Я відвернулась до вікна і ледве стримала смішок. Роздратування, викликане першою реакцією клієнтки, зникло, як і дим від її сигарети. Коли та закінчила розбір польотів із сином по телефону, я розвернулася до неї з непохитним обличчям і сіла на місце.

- Вибачте за це ... - підібгавши губу, сказала вона. На щоках виступили червоні плями від стресу. На лобі проступив піт.

- Може, заспокійливого накапати? - запропонувала я, відкриваючи ящик столу.

- Ні. Який там… Краще б коньячку, але я за кермом. Не можна.

Я розуміюче кивнула. Хоча сама вожу рідко. Офіс зовсім поруч із будинком. Пішки дійти швидше, ніж їхати завантаженим центральним проспектом, а потім ще й місце для паркування шукати.

- Може, ще щось хотіли б спитати?

- Хотіла б спитати, що робити. Але я й сама знаю. Завтра повезу гада на лікування до клініки для наркозалежних. Був би з того сенс, - зітхнула вона. Жінка дала волю емоціям. На розслабленому обличчі без маски суворої бізнес-леді проступили зморшки обличчя матері, яка тривожилася про свою дитину.

Вже без її прохання я витягла ще кілька карт. Серед них Зірка впала в очі.

- Це карта надії, - пояснила їй я. - Вона є. Ви не будете сидіти склавши руки, і все вийде.

- Дякую вам, - кивнула вона і зітхнула. Через мить її обличчя знову змінилося. Настав час повернути маску назад. Переді мною знову та сама Снігова Королева – владна і нещадна Імператриця. Жінка дістала з елегантного гаманця стодоларову купюру та поклала на стіл, збираючись на вихід.

– Сеанс уже оплачений. Це зайве! - спробувала обуритися я, але дама ніби не чула моїх вигуків і швидко пішла геть.

Якийсь час я була ще під враженням від її візиту. Неприємний холодок обіймав поперек. Я зачинила вікно, відчуваючи, як холоне спина.

Зазвичай я працюю до сьомої-восьмої вечора, а буває і пізніше. Доводиться підлаштовуватися під графік клієнтів. Іноді доводиться братися за карти навіть пізно вночі, роблячи розклад дистанційно для тих, хто не може прийти особисто. Не можу сказати, що мені це подобається, але подвійний тариф за мої послуги згладжує незручності - чого вже гріха таїти?

Із Владом ми не розмовляли весь день після ранкової сварки. Він прийшов додому пізно і плюхнувся спати. Я чула, як він повернувся, але не подала вигляду. Ось чого не хотілося, то це з'ясування стосунків на ніч. Якщо чесно, з'ясовувати їх не хотілося вже зовсім. Безглузда вийшла сварка. Він сказав зайве, я психанула. «Це я безвідповідальна?! Ось завтра візьму і встану раніше за нього! – думала я. – Саме так і зроблю. Встану раніше, швиденько зберуся і помчу з дому до того, як Влад прокинеться».

Спалося мені погано. Знову снилося хтозна що…