Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

На морі піднялася велика буря, яка розкидала і потопила ворожі кораблі. Коли наступила ніч, вороги в паніці відступили.

Через 36 років при імператорі Костянтині вороги знову хотіли захопити місто, їх загони підійшли дуже близько і спустошували й руйнували все довкола. Тоді православні із Господнім хрестом і святою іконою Божої Матері обійшли стіни міста, благаючи Святу Діву про порятунок. І знову Богородиця порятувала Константинополь, піднявши на морі страшенний шторм, який потопив весь флот. Із 1800 суден врятувалося лише 10.

Втретє Богородиця порятувала Константинополь 266 року від нападів Аскольда та агарян. З того часу у храмах міста звучать подячні молитви на честь Богоматері, яка тричі рятувала місто від ворогів.

ПОЯС БОГОРОДИЦІ

Згідно переказу, Свята Марія виткала собі пояс із верблюжої шерсті і протягом життя носила його. Може, його торкалися рученята маленького Ісуса. Перед успінням Пресвята Богородиця, яка за своє благочестиве життя не надбала жодного добра, заповіла свої туніки і пояс, які виткала своїми руками, двом благочестивим вдовам, що допомагали Богородиці при житті. Вони передавали ці реліквії з покоління до покоління. До речі, візіонерка Марія Вальтортау своїй книжці "Марія" чомусь нічого не згадує про Пояс Богородиці. Існує ще один переказ, за яким цей Пояс подарувала Богоматір святому апостолу Фомі. Сталося це так: Фома, який під час успіння Божої Матері був дуже далеко, в Індії, тому не встиг вчасно добратися до Єрусалиму, щоб взяти участь у похованні Пречистої. Прибувши до Єрусалима, Фома дуже сумував, що не встиг попрощатися з Божою Матір'ю, яку любив усім серцем. Він дуже просив Апостола Петра, щоб відкрили труну аби востаннє міг побачити Пречисту. Коли труну відкрили, побачили, що там тіла не було, а лежить тільки Плащаниця. Засмучений Фома застиг у німому горі. Раптом Апостол почув ніжну небесну музику, підняв очі і побачив над собою Матір Божу, яка, щоб утішити його, кинула йому свій пояс. Вважається, що Пояс Пресвятої Богородиці одна із трьох реліквій, які залишилися від земного життя Пречистої.

Крім цього у Константинополі збереглася Риза й ікона Божої Матері, написана євангелістом Лукою. Спочатку Пояс зберігався у Єрусалимі, згодом у IV віці був перевезений до містечка Зела на території сучасної Туреччини. Римський імператор Феодосій Великий повернув Пояс до Єрусалима. Його син, візантійський імператор Флавій Аркадій (383-408 рр.) перевіз Пояс у Константинополь, зробив для нього золотий ковчег, запечатав царською печаткою і помістив його у Халкопратійському храмі Богородиці. Через п'ятсот

років реліквію потурбували, бо дружина імператора, Зоя Карбонопсина, тяжко захворіла. Уві сні Зоя побачила, що вона може видужати, коли на неї накладуть Пояс Пресвятої Богородиці. Імператор наказав відкрити ковчег і Владика Євфімій, майбутній Патріарх Константинопольський, наклав Пояс на голову імператриці Зої і вона зцілилася від своєї хвороби. На знак подяки Зоя вишила Поле золотом. Згодом його знову поклали у ковчег. У XII віці реліквія була викрадена і опинилася спочатку в Болгарії, а згодом у Сербії. Останній незалежний правитель Сербії князь Лазар Хреблянович (1329-1389) подарував Пояс Ватопедському монастирю на горі Афон, де він зберігається до цього часу.

До наших днів живуть свідоцтво про чудеса, які творив Пояс. 1864 року у Константинополі лютувала холера, яка забирала життя тисяч жителів. Люди твердо вірили, що Богородиця може врятувати місто і попросили доставити Пояс у Константинополь. Як тільки корабель, на борту якого був ковчег, зайшов у гавань, епідемія згасла і вже більше ніхто на загинув. Один із поважних жителів, у якого тяжко хворів син, попросив, щоб Пояс принесли до нього додому. Коли принесли Пояс Богородиці, юнак вже був мертвий. Але, коли монахи поклали Пояс на мертве тіло, юнак ожив.

1894 року на місто Медіна напала саранча, яка виїла всю зелень, рокуючи жителів на голодну смерть. На прохання жителів міста до Медіни приплив корабель із реліквією, Поясом Богородиці. Як тільки корабель з'явився на горизонті, як хмари саранчі, закриваючи сонце, кинулися назустріч кораблю, а далі зникли в морі. Свідками цих подій стали тисячі людей.

Мешканці турецького міста Еноса попросили монахів Ватопедського монастиря, щоб ті привезли їм реліквію. Монахи згодилися і прибули до міста із Поясом. Однієї ночі монахів запросив на ночівлю місцевий священник. Вранці монахи разом із святинею вирушили у зворотний шлях. Вони сіли на свій корабель, але той, незважаючи на попутний вітер, не рухався з місця. Виявилося, що дружина священника потай вночі відрізала від Пояса шматок для себе. Дізнавшись, що корабель не може відплисти від берега, жінка, злякавшись, віддала монахам украдений шматок Пояса. І судно відразу вирушило додому, на Афон.

І в наш час Пояс Богородиці творить дива. Не випадково, що коли минулого року Пояс привезли в Росію, то в Москві, Петербурзі та багатьох

містах люди тисячами стояли в чергах, щоб доторкнутися до цілющої сили Реліквії. Більше трьох мільйонів людей з вірою у диво зцілення, приклалися до Пояса Божої Матері. Черги до святині були дуже довгі. Люди по 18 годин вистоювали, щоб отримати диво зцілення. І, як кажуть ті, що стояли в чергах, не відчували дискомфорту і втоми, а навпаки наповнювались силою і бадьорістю. І це не дивно, бо Амофор Пречистої завжди приносить віруючим осяяння світлом, радість, віру і силу. Тож дякуємо Тобі, наша Небесна Матінко, вірна заступнице.

На Україні здавна шанували заступництво Пресвятої Діви. Пречиста піклувалася про сотворения Святої Руси, пославши свою ікону у Києво-Печерську Лавру. Вона декілька разів приходила уві сні святому Феодосію, одному із засновників Печорської Лаври, радила йому побудувати церкву на її честь, навіть показала проект майбутньої церкви, допомагала дістати гроші на будівництво.

Феодосій послухав пораду Богородиці і побудував Успенський собор, який радував очі вишуканою архітектурою й прекрасним розписом. Більшовики, відступаючи, замінували храм і коли німці зайняли Київ, підірвали його. Божою волею храм знову стрімко підноситься до неба, тішачи зір своєю дивовижною красою. Пречиста Богородиця допомагала лаврським монахам Антонію, Феодосію, Агапіту, Олімпію, Нестору у великих діяннях, наділяючи їх щедрими талантами, дарами зцілення. Агапіт уславився даром цілителя, Алімпій був неперевершеним художником, Нестор перший літописець Руси. Велично сяють дзвіниці собору святої Софії знак Сили і незнищенності Божого храму на землі. Згадаймо знамениту Оранту Софії Київської, світлої Богоматері, захисниці і Берегині Київської землі. Її руки, підняті в благословенному захисті, ніби зупиняють все лихе, даруючи людям ласку і благодать. Через віки дивляться на нас її глибокі скорботно тривожні очі, ніби звертаються до кожного з нас: чи так, по божих заповідях, живеш ти на цьому світі, чи пам'ятаєш про Страсті Христові? Скільки воєн пронеслося над Києвом, скільки часу пролинуло, та непорушно стоїть це рукотворне диво, як оберіг України, бо на її захисті чатує Пресвята Богородиця.

Пройдуть століття, похитнеться віра і більшовицьке зло упаде на український народ, святу церкву. Нищаться і обезчещуються Божі храми, жорстоко розправляються із священнослужителями. Хресним шляхом пройдуть тисячі священиків, а серед них в'язень-мученик, Патріарх Йосиф Сліпий, який всім серцем своїм сприйняв слова Ісуса Христа: "Гряди по мні" (Йоан 1, 44). Знущання, фізичні і моральні тортури не зломили могутній Дух Патріарха. Вісімнадцять років поневірявся незламний Духом Патріарх, який поклав все своє страдницьке життя на боротьбу за Україну, за єдність церков на Батьківщині. Божою волею одержав свободу, але був вигнаний з рідної землі. Так він опинився у Римі. Ватикан і світове українство радо вітало свого Патріарха. Його виступ на II Ватіканському Соборі вразив серця всіх присутніх. Італійський кардинал, вражений життям-подвигом Патріарха, сказав:

— Його шлях через терни до зірок, хоч часто тернів було на його шляху більше, ніж зірок.

Христовий в'язень кинувся із усіх сил до праці по відродженню знищеної церкви. Він зумів об'єднати розпорошену українську діаспору, створив Вільний Католицький університет, справжнє горнило молодих священиків. Заходився будувати Храм Святої Софії в Римі, копію Софії Київської, її розписує художник від Бога Гординський. Патріарх Йосиф пише свій заповіт, в якому закликає не зневірюватися, а працювати на об'єднання церков і народу. Патріарх заповідає: "Я залишаю Вам цей Собор (Софію), як знак і символ знищення і збезчещення всіх українських храмів Божих, які є свідками пошани прадідного християнства у Святій Софії, Соборі Святого Юра... Нехай Собор Святої Софії буде для Вас знаком відродження, свідком Собору Живих Українських Душ, святим місцем молитви і літургійної Жертви за мертвих, і живих, і не народжених".

Пройшли століття, на Хортиці заснувалася Запорізька Січ, що стала могутнім захистом України від нападів кочовиків. Козаки, глибоко шануючи Пресвяту Діву, вибрали її своєю покровителькою. На її честь споруджували численні храми, йдучи до бою, брали із собою хоругви із зображенням Богородиці. Згадаймо, яким дивом Діва Марія врятувала Почаївську Лавру, яку взяли турки в смертельну облогу. Земне діяння Пречистої Діви Марії продовжується. Час від часу вона з'являється на Україні. Найчастіше вона об'являється дітям, у яких чиста, лагідна душа, даруючи своє благословення і благодать. Лунають у храмах України подячні молитви, присвячені Трійці, і обов'язково при кожному богослужінні славиться наша Небесна Матінка.

Кобзарі, лірники славили у псалмах Пречисту Діву, заступницю християнського люду і України. До сьогодні лунають псалми і славен! на її честь. Для прикладу приведемо Хорею Козацьку Тараса Компаніченка, його псалми глибоко зворушують душі слухачів.

Нещодавно у козацькій церкві Різдва Ісуса Христа в Донецьку на захисному склі ікони відбилося зображення Богородиці. Історія цієї ікони дуже цікава. 1917 року в Португалії трьом маленьким пастушкам явилася Пресвята Богородиця. Серед інших прохань і пророкувань вона звернулася до тодішньої

Російської імперії, просила присвятити країну своєму Непорочному Серцю і звершити всенародне покаяння відразу після Першої світової війни.