Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

-Я теж.- кажу я, складаючи останні речі в чемодан.

-Ти коли їдеш на свою роботу?- питаю я.

-Після завтра. Головне, що Артем вже робить успіхи під час реабілітації. Я впевнена, що він зможе скоро ходити. – каже подруга.

-То вони разом з Русланою?- питаю про наболіле для мене та моїх думок.

-Поки не ясно. Артем попросив в Руслани час подумати над своїм рішенням.- каже подруга.

- Ясно.- кажу розчаровано.

Провівши подругу, йду спати. Не хочу їхати, та мене тут нічого не тримає, тому зібравшись з силами і думками їду в аеропорт.

****

 Минуло декілька місяців. Леонід має дуже гарні успіхи на роботі. А  допомагаю йому в облаштуванні кафе. З Жанною ми майже місяць не спілкувалися.  Я не могла  до неї додзвонитися. Тож  наважилася зателефонувати Артемові. Слухавку взяли не одразу:

-Так. – почула я коротке слово.

-Артеме, це Злата. Я не можу додзвонитися Жанні. В неї все добре?- питаю я.

-В Жанни викрали телефон разом з документами. Вона зараз у лікарні.- каже Артем.

-Ого! А що сталося?- питаю я схвильовано.

-В неї загроза викидня. Вона в гінекології.- каже Артем, а я в шоці слова не можу сказати.

-Що? Я приїду її провідати. Надішли адресу лікарні. Приїду першим рейсом.- кажу я.

-Добре. Скину.- каже сумно і вимикає телефон.

Я в шоці. Що там сталося в Жанни? Від кого вона вагітна? Чому нічого не сказала? Більше питань, а ніж відповідей. Збираю речі. За цією справою мене зустрічає Леонід.

-Доброго вечера, кохана. А куди це ти зібралась? Якісь проблеми?- питає схвильовано.

-Так. З Жанною біда. Вона в лікарні. Маю її провідати.- кажу я Леоніду.

-Добре. Якщо потрібно, їдь. Я  тебе люблю.- каже він та ніжно обіймаючи, цілує.

-І я тебе.- кажу я.

****

Ось я і вдома на рідній Землі. Як же я скучила за домом. Заїджаю до готелю та лишаю свої речі і їду в лікарню. Там знаходжу потрібну мені палату. Заходжу в неї та бачу бліду та худу подругу, що дрімає. Яка вона змучена. Що тут у неї сталося? Сідаю на стілець біля ліжка та дивлюся на неї. Через деякий час до палати хаходить Артем. Так, так, саме заходить. Хоч і з палицею. Він став ще гарнішим, ніж був.  Його очі проникливо сканують мене, в той час як я розглядаю його.

-Привіт. Ти вже давно тут?- питає він тихо.

-Привіт. Недавно.- кажу я.

-Давай вийдемо, поговоримо, нехай Жанна поспить.- каже Артем.

Виходимо в коридор та сідаємо на лавку.

-То що сталося?- питаю нетерпляче. Коли Жанна поверталася додому з роботи на неї напали та вкрали телефон з документами, а ще поранили  її ножем.  Виявляється сестра була вагітною, але нікому нічого не говорила. Може ти знаєш, хто батько її дитини?- питає Артем.

-Ні. Я незнаю. Жанна мені нажаль нічого не розказувала.- кажу я йому.

-Зрозуміло.- каже втомлено.

-А ти я бачу робиш успіхи? Це так кохання на тебе впливає?- кажу натякаючи на те, що він ходить.

-Можливо.- каже загадково на мене дивлячись.-Де ти зупинилась?- питає.

-В готелі.- кажу я.

 -Ясно. А як життя? Заміж вийшла?- питає Артем.

-Поки ні.- кажу відводячи очі.

-Ясно.- каже Артем.

Підводжуся та бачу, що подруга прокинулась.

-Вона прокинулась. Можна я з нею поговорю на одинці?- питаю в Артема.

-Так, звісно.- каже він, а я прямую в палату.

Як гадаєте, хто батько дитини  подруги Злати? Чому вона нічого не розповідала про вагітність? Та що чекає Злату вдома?

Бажаю приємного читання.

Ваша Ірен Вастро.