Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 74
Перейти на сторінку:
Глава 9

—Слухай, а у вас завжди так активно? — міцно тримаючи лямки рюкзака запитав Богдан дивлячись на щільний потік людей.

Продавці гучно закликали купувати саме у них, робітники возили таки повні різноманітного товару. З одного боку розмістилися ряди з сухою і свіжою рибою, а навпроти майорів вибір фруктів і овочів. Люди неначе мурахи з великими торбами переходили від однієї точки до іншої, шукаючи щось свіжіше чи дешевше.

—В теплі дні тут завжди так, а літом і зовсім не протовкнешся. Ходімо, познайомлю з дядьком Мойсі. Він вже зачекався на оберіг.

І ми почали прокладати собі дорогу, вправно маневруючи між натовпом.

— Устино, радий бачити цілою і не ушкодженою, — дядько Мойсі, як завжди був в край люб'язний, особливо коли йому щось було необхідно.

— Я теж рада. У вас все гаразд тут?— запитала я одночасно дістаючи зачарована монету із сумки.

—Та яке там, — він махнув рукою і зітхнув.

—Он мої базарінчики ледь справляються, —він вказав рукою на маленьких чоловічків, що метушливо бігали між прилавками з овочами і відганяли темну енергію.

—Тримайте, це має допомогти. Не думаю, що повністю, але роботи стане менше, — простягнула дядькові Мойсі зачаровану монету і одночасно подумки прочитала захисні й активуючі слова, щоб точно спрацювало.

—Вей, яка річ! — радісно вигукнув дядько розглядаючи плетіння магії.

—Я завжди казав, що нам пощастило з відьмою. Піду до своїх порадую.

І він зник серед шуму людей і висхідного базарю.

— Ходімо, — повернулася я до Богдана. Хлопець уважно роздивлявся навкруги.

— Слухай, а що то за базарінчики такі?

—То оті маленькі бородаті чоловічки, вони трохи схожі на казкових гномів, як зазвичай малюють люди. А так вони допомагають залишатися продуктами свіжішими й слідкують, щоб хто який лихий глаз не навів. Їх зазвичай бачуть, як котів чи то горобців, на відкритому ринку тож справа звична, — пояснювала я, коли ми пробиралися до виходу.

—Слухай, а чому я в нас їх ніколи не бачив? — задумлива запитав парубок

— Не знаю, мабуть у нас місто менше, їм ховатися не треба. Та й хіба з такою відьмою треба боятися когось чи чогось, — з посмішкою відповіла я. Ну а, що сама себе не похвалиш вважаю і день змарнувала.

—З такою їм точно не слід боятися, — його очі всміхалися, але сам він був напрочуд серйозний.

— Ходімо, я влаштую тобі коротеньку екскурсію. А ще може на виході побачимо самісіньких базарі. Вважай це старші брати базарінчиків, — випередила я з відповіддю, на питання, а хто ж це такі.

—Ходімо, — просто відповів він, а далі прикрив мене від кремезного чоловіка завішаного торбами, як той віслюк , що йшов прямо на мене, не звертаючи уваги ні на що. Зіштовхнувшись зі спиною перевертня, чолов’яга тільки вилаявся й пішов далі. Якісь лічені секунди, як я втратила увагу, а мене ледь не розчавили.

— Дякую, мене потрібно бути трішки уважнішою, а то задавлять і не помітять, — подякувала я дивлячись на зосереджене обличчя парубка.

Він просто кивнув і посміхнувся, мені здавалося, що він постійно напоготові.

— Ну що ж Ходімо, бо нам сьогодні ж ще тренуватися, — намагалася пожартувати я. Після згадки про фізичні вправи перевертень осяяв, я ж кажу кат, знущається над іншими і радіє.

— Так, сьогодні буде цікаво, будемо вчитися захищатися від перевертнів в тваринній постаті, — він так натхненно про це говорив, що в мене закралися підозрілі думки, що завтра я знову не встану.

Далі ми просто мовчки йшли, кожен думав про своє. В маленьких містечках є свої плюси, все поруч і тому моє мовчання не затягнулося на довго.

—Дивись, це наш міський палац зліва, — я вказала рукою на будівлю, що потонула в зелені, а на сонці виблискували скляні фасади.

—А навпроти то адміністрація, на ній є годинник, який завжди відстає. Пан Бердян постійно жаліється, що відремонтувати не може, як слід.

Богдан тільки й встигав крутити головою за моїми словами.

Ми дійшли до маленької площі з пам'ятником.

—Тут у нас головні мітинги та майдани збираються, —далі розповідала я.

—І часто майдан скликують? — спитав хлопець.

— Так частенько, головна тема вода чи світло, а потім й все інше, — на мою відповідь він просто кивнув.

—Дивись тут головний кінотеатр и торгівельний центр, а далі прямий шлях до моря. Думаю ми можем привітатися з городяним, — ми йшли проспектом міста, роздивляючись навкруги, я показувала на цікаві пам'ятники у нас їх тут більше п'яти на два квартали, а ближче до альтанки то й ще більше. Один бичок чого вартий.

—Дивись це моя школа, а навпроти величезний фонтан, це найбільший у місті. А он вже відкрилася точка з найсмачнішим наливним морозивом, — я йшла далі проспектом, а мої думки літали, що потрібен день, щоб просто піти погуляти, чи то в кіно сходити чи може на джазовий вечір.

—Тобі яке морозиво? — питання пролунало десь з краю моєї свідомості.

— Що? — розгублено пролунав мій голос.

—Питаю, ,яке морозиво ти будеш, — Богдан стояв поруч і посміхався.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"