Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Гра почалася, Sash Ko (Олександр Бондарчук) 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра почалася, Sash Ko (Олександр Бондарчук)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра почалася" автора Sash Ko (Олександр Бондарчук). Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 27
Перейти на сторінку:

—  Не можу.

— Чому?

— Потяга чекаю. Він ще в дорозі, — всміхнувся кутиками губ. — Знаєш, такі, як ти, стільки вже заторів в метро наробили. Лиш про себе і думаєте.

— Ти  що,  бісів машиніст?

— А що? Не схожий?

— Ні.

— Всі ми машиністи або пасажири, дивлячись куди їдемо і що веземо.

Дівчина роздратовано закотила очі.

— Та ти псих!

— Ні, — всміхнувся, — роль божевільної зараз — твоя. Нормальні люди з мостів стрибають, а не на рейки.

—  Тобі смішно? Комік недороблений! Ну то тули звідси! Стрибай з мостів, скільки влізе! І не вказуй, що мені робити. Де захочу там і помру! — істеричний крик  обірвався і за мить почала схлипувати. — Ну якого ти чорта пристав? Щоб довбані моралі читати?

— Не тільки, — далі всміхався  хлопець, показуючи ряд білих, але не дуже рівних зубів. — Скоро прийде поїзд. Я поїду. Ти підеш. А поки розкажи все.

— Нащо? Чого ти хочеш від мене?

— Тобі буде корисно виговоритися.

— Правда? — скривила вуста, — а я, думаєш, не пробувала? Та немає сил вже, вислуховувати ті грьобані пусті поради: пройде воно, він тебе не гідний, знайдеш кращого, не кінець світу, час лікує. Діарею, може, і лікує! А решта…

— Я не даю порад. Просто люблю слухати історії, з життя.

— Слухач, мать твою! А якщо я не хочу розповідати і піду! Що побіжиш за мною? Знай! Буду кричати! Хтось же таки є на цій довбаний станції!

— Не побіжу. Але і ти не підеш.

І дівчина зрозуміла  — не піде. Лише зараз помітила, що на неї дивляться очі не молодого юнака, яким той здавався, а навченого життям чоловіка. Їй стало не по собі, думки огорнула апатія. Втома і нервове перевантаження почали даватися взнаки.

—  І що розповідати?

—  Все, — він заклав  ногу на ногу, готуючись слухати, — почни з початку.

Вона втупилася  відстороненим поглядом перед собою і заговорила.

— Ми вперше зустрілися в метро, на цій станції. В живу. А познайомилися в мережі. Він виявився симпатичніше, ніж на фото. А до того, тижня два переписувались, а потім по телефону розмовляли,— слова лилися суцільним потоком, як до цього сльози, — досі пам’ятаю те хвилювання, перед тим як відповісти на перший його дзвінок. А голос виявився не такий яким уявляла, але і не розчарував, був іншим — особливим. Та він весь був інакшим, і на диво, до сих пір  залишився таким для мене. Навіть померти по особливому закортіло. Так і закрутилося: побачення, квіти, кіно, романтика. Але для мене Макс став більше, ніж просто хлопець, з яким спиш, проводиш час. Навіть не рідна душа, а … Не знаю як пояснити. Він — це я. Але трохи інший — цікавіший, кращий. — На мить посміхнулася. — І я розчинилася в ньому. Відкрила душу і віддала йому, а він погрався, а потім втоптав мої почуття в гнівно. —  Очі зробилися холодними, а голос твердим. — Говорив слова любові. Я вірила. Ідіотка! І любила! А найжахливіше — кохаю до сих пір! — перевела  подих. — І от ми зустрілися знову. Тут. Як і колись. Макс заявив, що любить іншу. — Дівчина закрила повіки. — А найгірше те,  що зустрічався з нею за моєю спиною. Брехав в очі цілий місяць. А потім просто вибачився, наче так і треба. Сказав, що помилився: у нього до мене, мовляв, була лише закоханість. Серцю ж, не накажеш. — Стиснула в руках хустинку так, що побіліли кісточки пальців. — Так! Дійсно! Не накажеш! Як же хочеться не любити! Не пам'ятати! Не знати цієї чортової любові! Поясни: як можна говорити, що любиш, а потім, що розлюбив? Як це розлюбити? Я не розумію…

— Ми багато чого не розуміємо в цьому житті, — спокійно відповів, — потрібен час, щоб все збагнути.

— Час? Знову він? Але чому? Скільки того часу? Все життя чекати? А нащо? Все одно вмирати, рано чи пізно, то чому не зараз?

Він мовчить. Та дівчина і не чекала відповіді.

— Гадаєш, я одна з тих дуреп, які через кожного ідіота, яких їх кинув, ріжуть вени? Ні! І до нього були стосунки невдалі. Але тут інше. Я нічого не можу вдіяти з собою! З цим болем. А з кожним днем він все сильніше. А всі кажуть «час», — притулила вогку хустинку до мокрих очей. — Та час це ніщо, коли немає поруч того, за ким на край світу поповзеш. Я відчуваю, що повільно вмираю і, в той же момент, не в змозі померти. І я хочу жити? Хочу! Хочу зустрічати світанки, бігати під літнім дощем і навіть їздити в цьому довбаному метро. Але ти не уявляєш, як воно тисне тут. — поклала руку на груди. — Особливо ночами. Немов вставили кіл в душу і прокручують його там глибше і глибше.

— Не уявляю. Але варто почекати.

— Та скільки чекати? Вже два місяці минуло, а ніби два роки. Я просто не витримую більше! Дах їде! Клініка повна!

— Витримаєш. Люди і не таке переживають.

— Можливо. Але сенс? Хіба це життя?

— Але не привід вмирати.

— А який привід потрібен для смерті або для життя? — звела брови на переніс. — Навіщо існувати, якщо той, кого любиш, забув тебе і зараз з іншою... — Носовичок випав з рук. — І  знати, що нічого вже не змінити. Нічого! І дійсно: любити не примусиш. От, що мені робити? А?  Рятівник, блін? Як від цього врятуєш? Що мовчиш?

1 ... 23 24 25 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра почалася, Sash Ko (Олександр Бондарчук)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Гра почалася, Sash Ko (Олександр Бондарчук)» жанру - 💛 Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра почалася, Sash Ko (Олександр Бондарчук)"