Читати книгу - "Урогiнекологiчний Роман, Тетяна Олiйник"

Подруги поїхали в торговельний центр, щоб провести час разом.

– Ох, Свєтко, завдяки тобі я хоч із дому вирвалася, від нескінченних каструль та сковорідок! – щасливо промовила Христина, смакуючи капучино в кав’ярні й поглядаючи на покупців та відвідувачів.

– Це ще нічого! Ось ми зараз магазинами пробіжимося. Знаєш, як кажуть: «шопінг – найкращий допінг!» – усміхнулася Лана, спостерігаючи за подругою.

Христина одразу знітилася:

– Та мені самій нічого не потрібно. Дітям би прикупити обновки. І чоловікові.

Подруга осудливо подивилася на неї:

– Знову ти на собі економиш?!

– Ну а куди я ходжу? Так... магазин, дитсадок, школа...

– А хіба діти не повинні пишатися своєю матір’ю? І чому ти неславиш ні в чому не винного чоловіка?

– Чим це я його неславлю, цікаво? – здивувалася Христина.

– Та тим, що ходиш у сукні, яку купила вісім років тому! Добре хоч, що досі налазить!

– Ой, та я це... розшивала її вже двічі. Ось бачиш, тут клиночки вставила на талії, – любісінько показала подруга.

– Ех, Кріс! Чоловікові очі теж треба радувати красивими обновками, інакше він почне задивлятися на інших.

– А тобі звідки знати?

– Мені ця конкуренція знайома як нікому іншому! – Лана провела рукою по горлу, демонструючи обсяг свого гіркого досвіду.

– Я й дивлюся, що всі гроші на ганчірки спускаєш. Ти б, Свєтко, уже давно собі квартиру в іпотеку купила та виплатила кредит, якби не марнотратила!

– І то правда, – сумно зітхнула дівчина.

– Тим більше, що це анітрохи не допомогло завоювати Марка, – виразно додала подруга.

Однак Лана заперечила:

– Але, знаєш, треба знайти золоту середину. А нова сукня тобі конче потрібна! Ходімо!

– Гаразд, умовила!

Уже допивши свій капучино, Христина солодко потягнулася:

– Ну, привіт, свободо!

Лана повела подругу магазинами, у широкому виборі представленими в торговельному центрі. Тут усе було влаштовано так, щоб покупці залишали якомога більше грошей. Нескінченні примірки та зміни образів покращили настрій подруг. Урешті-решт Христина вийшла не з однією, а з трьома сукнями, суворо нав’язаними подругою.

– Свєтко, мене ж дома чоловік приб’є! Я на себе ніколи ще стільки не витрачала...

Лана обійняла її та втішила:

– Не переживай! Він, коли побачить тебе модну, у новому образі, забуде всі слова!

Уже прямуючи до виходу, Світлана, наче вкопана, зупинилася біля однієї з вітрин брендового магазину.

– Що ти застрягла?

– Ой, Христино, дивись, які туфельки! – захоплено проспівала дівчина.

Поміркована мати сімейства повернула голову та, глянувши на цінник, жахнулася:

– Ти при своєму розумі?! Це ж двомісячний бюджет моєї сім’ї!

– Але тут знижка двадцять відсотків! Христиночко, позич мені, будь ласочка, грошиків? – заблагала зачарована виглядом красивого взуття Лана.

– Позичити-то я тобі позичу... Тільки не думай, Свєтко, що ці шузи підвищать твою самооцінку. Для цього нормальний мужик потрібен, який кохатиме тебе й захоплюватиметься тобою, у якому б лахмітті ти не була!

Раптом Лана перемінилася в обличчі, а її рот мимоволі відкрився в німому крику.

– Що ти там ще побачила? – простежила за її поглядом Христина.

– М-марк... – ледве видавила із себе вражена побаченим дівчина.

Біля приміркової стояв саме той чоловік, якого вона безмежно кохала й чекала всі ці роки. Та що там – на якого молилася й прощала всі його гріхи. Він був не один. Поруч з ним, сяючи щасливою посмішкою, стояла та сама молода профурсетка Алiна, якій віддали клієнта Лани. Марк в одній руці тримав вішалки з жіночими речами, а другою обіймав красуню за талію.

Христина спостерігала за реакцією подруги, яка, не відриваючись, дивилася через скло вітрини на свого кумира.

– То це Марк? Зараз я цьому павичу пір’я вискубу! – рішуче заявила подруга й попрямувала до входу.

Проте Лана зупинила її, схопивши за руку:

– Не треба! Ходімо!

– Ти з глузду з’їхала?! Цей козел змусив тебе платити за лікування, а сам вгачує гроші в іншу коханку! – обурилася Христина, готова влаштувати розбірку.

Однак подруга лише похитала головою й промовила крізь сльози:

– Я цього вже не хочу! Ходімо звідси.

Повертаючись додому, Лана схлипувала, періодично витираючи непрохані сльози. Хоч як весело пройшов їхній з подругою шопінг, а закінчилося все вельми сумно.

– Не реви, Свєтко! Може, воно й на краще, що ти нарешті побачила, чого вартий твій кумир Марк. Тепер буде легше спалити всі мости й позбутися цієї токсичної залежності раз і назавжди.

– Саме так. Ти маєш рацію!

Удома в Христини Лана трохи оговталася, спостерігаючи, як радіє роботяга-чоловік обновкам своєї дружини. «Виходить, є щастя на світі! І воно вже точно не залежить ні від дорогих нарядів, ні від кількості грошей...» – думала вона.

За столом обговорювали події сьогоднішнього дня. Христина розповідала чоловікові, як вони зустріли «цього козла» з іншою дівахою, та ще й у магазині, де він купував їй дорогі лахи.

– Я вже казав тобі, Свєтко, – почав традиційну повчальну промову Костик. – Мужикам подобаються баби з характером, щоб могли за себе постояти. Ось, наприклад, як моя Христя, – він гордо обійняв дружину, яка сиділа поруч.

– Ще раз назвеш мене так – лусну по голові! – миттю відреагувала дружина.

Він засміявся.

– Ось бачиш? Про це я й кажу, – звернувся він до Лани. – А з поступливими й готовими на все жінками нудно, немає жодного драйву.

– Ти мені поговори ще, я тобі такий драйв улаштую! Марш дітьми займатися! А в мене гості, – жартома прикрикнула дружина, демонструючи своє верховенство.

– Та я ж як краще хотів! Слушну пораду дати.

– Обійдемося без твоїх вух, порадник знайшовся! – випроводила чоловіка з кухні Христина.

Коли подруги залишилися самі, вона зауважила: