Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

***

Цієї пори року сонце сідало рано, проте в Торі-Ейл тривалість світлового дня не впливала на розпорядок. Потужне освітлення перетворювало день на ніч, і навіть природні явища боягузливо трималися за межами захисного купола.

Вчорашня гроза його трохи потріпала і зіпсувала зовнішній вигляд. Частина прозорих пластин на західній стороні помутніла, і хоча їхня функціональність не порушилася, зранку очікувалися робітники для косметичного ремонту.

Жасмин не звикла жити у «теплиці». На Асіо зміна пір року сприймалась як даність, нікому і на думку не спало б влаштувати собі відносне «літо» цілий рік. Ну а багатії Віанди надавали перевагу постійному комфорту. Щоправда, масштабами Торі-Ейл не міг похвалитися жоден маєток.

З південної тераси відкривався чудовий краєвид на штучне озеро і гай, неприродно зелений як для ранньої весни. Через сильні ліхтарі не було видно зірок, лише бліді місяці виділялися в темному небі. Температура повітря з настанням ночі не впала, від води не віяло холодом, вітер, що легко гнув сутінкові дерева, не наважувався й наблизитися до особняка.

– Ти щаслива?

Жасмин чула кроки Алена Рокса, тому не злякалася і не додала роботи трунарям.

– Анітрохи. – Вона не повернулася до нього, хоча серце вимагало відкинути стриманість і Кримінальний кодекс. – У дитинстві я бачила кулі зі снігом і будиночками всередині. Тут усе таке ж. Не справжнє.

– Вся Віанда така, – як не дивно, Рокс не огризнувся. – Фальшива і наскрізь гнила.

– Вам видніше. Я не фахівчиня щодо видів лайна, а ось ви легко захистили б дисертацію про те, як чавити людей.

Він стомлено навалився на перила, що обгороджували терасу.

– Не боїтеся, що станеться нещасний випадок і вас доведеться зішкрібати віником? П’ятий поверх, як-не-як. – Про всяк випадок Жасмин відсунулася подалі від спокуси. – Сила тяжіння тут близька до земної, легко перетворитися на мішок із кістками.

– Пропоную укласти перемир’я, – несподівано запропонував Рокс. – Тимчасове. Я людина слова і повідомлю, коли перестану його потребувати.

Жасмин промовчала. Сенс матюкатися в порожнечу? Для нинішнього господаря Торі-Ейл її ставлення не мало значення.

– Отже, ні, – задумливо промовив він. – Цікаво… П’ять тисяч віанітів за кожну годину без скандалу. Домовилися?

Жасмин повільно обернулася.

– П’ять тисяч?

– Сім.

Вона посміхнулась і погладила Рокса по гладко виголеній, незважаючи на пізній час, щоці.

– Це ляпас, – пояснила люб’язно. – Розумієте, вдарити, не покалічивши, я не можу. Доводиться пристосовуватися.

– Ах ти ж!..

– Не затримуватиму вас. Сподіваюся, для завтрашнього бруду ви придумаєте щось небанальне. Підкинути ідей? Асіанка-людожерка звучить непогано, але простенький медичний тест покаже, що це брехня. Асіанка-зоофілка – ще крутіше, але вдень це цензура не пропустить, а до вечора ви не дотерпите, правда ж? Боюся, вибір у вас невеликий. Або асіанка-вбивця, або асіанка-психопатка, або асіанка-німфоманка. Виберіть німфоманку, га? За це хоча б не садять. Щоправда, на сьогоднішні рейтинги можете не розраховувати. Усі знають, що асіани – покидьки. От якби я була молодою вчителькою з чистою репутацією, скандал би піднявся ого-го який. Тобто… Ой, вибачте. І як я могла забути, що це ми вже проходили?

Правильне обличчя Рокса перетворилося на кам’яну маску.

– Вважаєте, я опустився настільки низько? – прогарчав він, хапаючи Жасмин за руку.

– Якщо у вас роздвоєння особистості і за вчорашнє ви не відповідаєте, я щиро вибачусь. І, знаєте… Який із пальців вам набрид? Так, про всяк випадок?

Ален не відпустив її. Закусив губу і потяг усередину приміщення, напевно в душі шаленіючи від власного нахабства.

– Кожні десять метрів – одна фаланга. – Жасмин, посміюючись, попрямувала за ним. – Я не дріб’язкова, розрахунок після прибуття.

– А я не підставляю людей, навіть якщо вони на це заслуговують. Гей, Дексе! – адресувалося низькому лисому чоловіку в лівреї, що злякано застиг біля стіни коридору – З покоїв батька вже забрали техніку?

– Ні, пане, поки що…

Рокс не дослухав. Штовхнув одну з широких дверей і переступив поріг.

– Гадаю, нема сенсу говорити, що поліція вивчила кожен сантиметр і цього будинку, і цієї спальні, – сказав кисло. – Аналізатор ДНК он там, у кутку. Як не віриш офіційним джерелам, то переконайся сама.

– Переконатися в тому, що ви здатні оббрехати будь-кого в найкоротші терміни? Не варто витрачати час, повірю на слово.

– Я наполягаю.

Щось у його тоні змусило Жасмин сприйняти ситуацію серйозно.

Вона уважно роззирнулася. Спальня як спальня – в модних журналах бували і кращі. Світлі тони, великі вікна, багато живих рослин. Інфоекран на всю західну стіну, ліжко, на якому можна загубитися, письмовий стіл у кутку і торшер у вигляді золотої пальми. У північній стіні двоє дверей – очевидно, санвузол. Зі сходу примикав кабінет.