Читати книгу - "#хто верхи?, Юлій Череп"

- Доброї ночі, гостям, - промовив барон. 

Петро та Юля чемно встали на зустріч циганському авторитету та привіталися.

- Я вже в курсі вашої проблеми, - повідомив він очевидне. 

Всі, враховуючи Еміліана затамувавши подих, чекали доки барон озвуче рішення.

- Табір! Згортаємося! Ми вирушаємо на інше місце! - лісом немов грім прокотився потужний голос батька Еміліана. 

Усі, без зайвих питань та невдоволень почали збирати речі, гасити вогнище й сідлати коней. Петро здивовано спостерігав, як на його очах, табір що тільки но вирував життям, перетворювався на похідний стрій прадавньої армії.

- Еміліане! Веди! - барон махнув рукою в золоті й повернувся до своєї кімнати на колесах, яку вже були готові тягти двоє ваговозів.

За лічені хвилини табір вирушив у путь. 

- До ранку нам там робити нічого, - сказала Юля.

- Тобі видніше. Та я маю ще виконати свою частину угоди й привезти до табору генератор.

- Ти ж обіцяв допомогти з прокатом. Забув?

- Бляха, точно. Добре, з генератором вирішимо якось. 

Посеред глибокої ночі, в кромішній темряві, що хоч коли око, табір перекочував на околицю Новоукраїнки точнісінько в ті місця про які казав Дем'ян. На світанку геологічну експедицію чекала несподіванка у вигляді милих, але не дуже зручних ромалів. 

- Добраніч вам! Дякую! - вигукнула на прощання Юля.

- І вам доброго здоров'я! - відповів Еміліан. - Будуть гроші заходьте.

Юля та Петро спрямували коней в бік стайні. 

- Тебе підвезти, чи зайдеш на каву? - відкинувши руді кучері, озирнулася через ліве плече на Петра Юля.

- Я пройдуся пішки і спати. Попереду великий день. На котру годину перші прокатники приїдуть?

- Твоя допомога потрібна з дванадцятої й до вечора, - Петро допоміг поставити Багіру на місце і розсідлати.

- Добре подумав? Може не кави, а щось міцніше? - Юля спробувала ще раз вмовити Петра не йти, але той був непохитним.

На подив, повернувшись до Степанового двору він застив усіх в альтанці. Вони спрямували допитливі погляди осоловілих очей на Петра, лише він прочинив хвіртку.

- Розповідай, - немов коту поплескав поряд із собою долонею Степан.

- Все потім, - шокував усю компанію Петро. - Я спати! - вигукнув на останок він і сховався за дверима будинку.

- Це свинство! - обурилася Діана.

- Ще і яке, - погодився Степан.

- Та годі вам, - подав голос Дем'ян. - Дайте людині відпочити. Поїхали краще подивимося на те місце куди мають приїхати геологи.

- Ти щось знаєш про план Юлі? - здивувалася Діана.

- Здогадуюся, - посміхнувся у відповідь Дем'ян.