Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Після того, як посланці Клану Димар пішли, Феш та Василиса залишилися наодинці. Ніч опустилася на табір Клану Клік, але напруга ще витала у повітрі.

— Ти зробила правильний вибір, але тепер тобі доведеться бути обережною, — сказав Феш, стискаючи її руку.

Василиса вдихнула свіже повітря, намагаючись заспокоїтися.

— Я знаю. Але більше не хочу ховатися. Я готова боротися за своє місце тут.

Феш усміхнувся, його голубі очі виблискували у місячному світлі.

— Тоді завтра почнемо твоє тренування. Якщо ти хочеш бути частиною Клану Клік, ти маєш бути готова до всього.

Василиса кивнула. Вона знала, що їй доведеться доводити свою силу не тільки Клану Димар, а й тим, хто ще сумнівається в її вірності серед Кліка.

Наступного ранку тренування почалися ще до сходу сонця.

— Твоє тіло сильне, але ти не знаєш наших тактик, — пояснив Феш, спостерігаючи, як Василиса намагається повторювати його рухи.

Вона встала в бойову стійку, уважно слухаючи.

— Покажи мені, що ти вмієш.

Василиса кинулася вперед, намагаючись збити Феша з рівноваги, але він легко ухилився і поставив її на місце легким рухом.

— Швидкість у тебе є, але замало стратегії. Давай ще раз.

Вона зціпила зуби і знову атакувала. Цього разу більш продумано, але Феш знову уникнув удару, розсміявшись.

— Ти наполеглива. Це добре. Але цього мало.

Василиса зітхнула.

— Тоді навчи мене.

Феш провів пальцями по її щоках і шепнув:

— Я навчу тебе всього, що знаю. Але ти повинна довіряти мені.

Вона затамувала подих.

— Я довіряю тобі.

Їхні погляди зустрілися, і в цей момент вона зрозуміла, що її серце вже давно належить йому.