Читати книгу - "Доброчесність і Порок, Anael Crow"

            Піднявши ліхтарик, вона спрямувала потік світла до виходу, і обидва вони залишили підземну тюрму. Диявол слідував за Агатою невідступно, як тінь слідує за людиною, і велику частину шляху вони подолали мовчки. Наблизившись до заіржавілого підйомника, Нечистий пошарив руками по землі і, щось піднявши з неї, простягнув до черниці руки.

            – Noli me tangere! (Не торкайся мене!) – скрикнула вона і відсахнулася від нього.

            Але Диявол заспокоїв її:

            – Не бійся. Якби я хотів убити тебе, то не став би зволікати. Я не завдам тобі шкоди.

            Але вона вже й без того розгледіла в його руках розп'яття, з яким їй довелося розлучитися.

            –  Ти торкаєшся святині без страху? –  здивувалася вона.

            – Я не відчуваю до неї відрази, – відповів він. – І якщо забажаєш, одягну її тобі на шию. Так само, як і Він, я вмію полегшити ношу.

            Вірячи його словам, сестра Агата покірно схилила голову, очікуючи, що на її груди ляже невимовний тягар, але цього не сталося. Її хрест був так само легкий, як і раніше, і не завдавав незручностей.

            …Агата першою увійшла до маленької кімнати на верху західної вежі. Підживлений Святим Писанням, вогонь радісно палахкотів у каміні.

            – Що за примара слідує за вами? – нетерпляче спитав старий. – Це  Диявол?

            –  Так, отче, – відповіла вона.

            –  Отже, він усе таки  був там..., –  задумливо підсумував священник. – Цікаво… Що ж, нехай заходить. Я хочу з ним поговорити перш, ніж він знайде собі на Землі якусь забаву. А ви  відпочиньте. Ідіть і постарайтеся відіспатися. Завтра  буде важкий день, і світ розпочне новий відлік часу. Добро проявиться, і на його тлі Зло стане зримим.

            Відсторонившись, Агата впустила Сатану, який ховався за її спиною, і більше нічим не переймаючись, вирушила до своєї кімнати.

            Комусь може здатися, що неможливо навіть думати про сон, опинившись у такій делікатній ситуації – коли Диявол так близько і під ногами заледве не розкривається пекло. Але чи то слова, сказані ним про отця Томаса, чи то звичайна втома вселили в неї безтурботність. Сестра Агата відчувала незбагненну впевненість в тому, що її сон не буде потривожений. Ніякі нічні жахіття не могли змагатися з її дійсністю, і варто було дівчині торкнутися головою подушки, як усі вони кудись поділися, соромлячись з'являтися перед нею у своїй кричущій безпорадності.

            Сестру Агату здолала  знемога, поки поряд усю ніч точилися розмови і визначалася подальша доля людства. Порок, якого боялися і вважали переможеним, з’явився знову і нині диктував власні правила співіснування!

             Aeterna urbs. (Вічне місто.) Скільки судилося йому простояти ще? Тепер, коли Зло на волі, Агата не могла б поручитись і за один-єдиний день. Новий Едем зустрічав їх прихильно, ніби давно готувався до візиту такої шанованої особи. Його заплилі кіптявою вікна виблискували на сонці, а в повітрі витав аромат весняної свіжості. Після рясних злив Місто просохло і підбадьорилося.

            Агата відчула глибоке розчарування – Місто зустрічало Диявола сердечніше, ніж її саму, хоч вона і була Христовою нареченою. Але, можливо, воно просто храбрувало перед лицем небезпеки. Побачивши Нечистого здалеку, передчувало скору загибель і йшло до неї з високо піднятою головою.

            Диявол жадібно втягнув ротом повітря і випустив його крізь ніздрі. Він мовчав всю дорогу всупереч висловленому раніше бажанню говорити, але Агата могла заприсягтися, що чує у видиху заповітне libertatem (свобода).

            – Думаю, буде найкраще одразу відвідати мера, –  промовила вона. –  У Місті він представляє владу Церковну, а отже є найважливішою фігурою. Отець Томас дав мені інструкції...

            – Інструкції? Які ще інструкції?! –  обурився Диявол. –  Сьогодні мій день! Я маю сяяти! Злодії, вбивці, зрадники і просто безумці – за мною! Усі зрадливі серця, вся потолоч, уся моя армія! Наберемося сил, а завтра... –  Про те, що планував зробити Диявол завтра, він завбачливо промовчав. Але сестра Агата і так здригалася, уявляючи ті капості, на які він був спроможний. – Ми спустимося на дно! –  Малював райдужні перспективи він. – Ми бенкетуватимемо всю ніч!

            – Але в Місті немає злодіярень абощо, – наважилася заперечити йому Агата. – Цей благополучний град збудований на славу Господа нашого і не має дна.

            –  Це тільки на краще! –  зрадів Начистий. – Значить, він – бездонний, як пекло! Відчуваєш? Тут усе просякнуте гріхом.

            –  Цього не може бути, –  заперечно похитала головою сестра. –  Якщо окремі огріхи трапляються, впевнена, вони не встигли розповсюдитися Містом. Своєю присутністю ти зробиш їх явними, а Свята  Церква допоможе людям побачити їх і схилить до покаяння. Люди очистять свої душі, бо отримають прощення.

            – Дурниці! – вигукнув Диявол. – Хто хоч раз скуштував гріха, той ніколи не забуде його солодкого присмаку. Сповідуйся хоч тисячу разів, такі ніколи не покаються і зрештою опиняться під моєю владою. Не бійся, я не заподію їм нічого поганого, як не заподіяв тобі. Адже вони – мої улюбленці.

            – Але Порок практично винищив людство, – зауважила вона. – Так ти чиниш зі своїми плеканцями?

            – Я лише прибрав за собою, як скидаються крихти зі столу після ситної трапези, –  знизав плечима він. – Я люблю, коли чисто. Кому подобається інше – свиня, брудна свиня і не більше!

            Неприємно вражена, сестра Агата відвернулася від демона, але він тут же схопив її за руку:

            –  Чуєш? – прошепотів він. –  Тільки прислухайся! Про мене вже говорять!

            Але скільки Агата не напружувала слух, у  її вухах  гудів той самий нерозбірливий вуличний гул. Перехожі – живі та мертві – проходили повз них, здебільшого не помічаючи, і лише зрідка вшановували червоний капор і криваву рясу. Іноді вони кланялися,  піднімаючи край капелюха, і Агата не могла не зауважити, з якою хижою заздрістю дивиться на неї юнак у грубому лахмітті.