Читати книгу - "Радіоп'єси"

У судовій залі

ДОБРИЙ БОГ Ось так це все почалося.

СУДДЯ Виглядає на те, що скоро буде кінець.

ДОБРИЙ БОГ Ви не розумієте. Тоді зволікання було рівнозначним смерті, і я відчував, що все має початися знову. Саме від цього моменту я й почав стежити.

СУДДЯ І навіщо було тут стежити? Я не бачу в цьому нічого незвичного, що молодий чоловік під час подорожі — покашлює — шукає й знаходить невелику пригоду. Подорожні знайомства. Звична історія. Не зовсім порядно, дещо бездумно. Однак такий самий випадок, як і багато інших.

ДОБРИЙ БОГ Це не випадок. Настав день. Нічні образи розвіялися.

СУДДЯ обережно Ви — мораліст? Вас це обурює?

ДОБРИЙ БОГ О, ні. Я нічого не маю проти бездумних, знуджених або самотніх, яким не таланить. Це ж відомо, що всі вони не хочуть на самоті убивати час. Та хіба Ви не зауважили, що це вже розпочалося? Ось послухайте, як це було. Він запитав: «Лист від білки?», бо на якусь мить утратив упевненість у собі. Він не мав так запитувати. Вона ж відповіла: «Жодних листів від білки». Вона не мала відповідати на це запитання, і він запитував далі:

Знову в готелі

ЯН Ти голодна?

ДЖЕННІФЕР непевно Це так важливо тепер?

ЯН Так.

ДЖЕННІФЕР Так, голодна.

ЯН Хочеш духмяної кави, білих тостів і соку із апельсинів?

ДЖЕННІФЕР Страшенно хочу, всього.

Далі в судовій залі

ДОБРИЙ БОГ При цих словах вона знову на нього поглянула, і цей день настав.

СУДДЯ перегортаючи сторінки Отож, вони пішли снідати. Із кафетерію він зателефонував до агенції пароплавства, де йому надали інформацію, що він має за день, за два, поцікавитись знову, бо наразі йому ще не можуть гарантувати місце на «Іль-де-Франс.»

ДОБРИЙ БОГ І цей день настав.[43] На всіх перпендикулярних і прямих вулицях міста вирувало життя, і знову зазвучав несамовитий гімн — роботі, платні й дедалі більшим прибуткам. Димові труби ревіли, вони височіли як колони воскреслих Ніневії[44] та Вавилону[45], а тупі й гострі черепи велетенських будинків торкалися сірого тропічного неба, яке стікало вологою і, мов безформна огидна губка зволожувало дахи. Рапсоди у великих друкарнях бралися до набірних машин, сповіщали про події й анонсували прийдешнє. Тонни качанів капусти котилися на базари, і в моргах робили манікюр, гримували й виставляли на показ сотні трупів.

Під тиском високих атмосфер знищувались відходи минулого дня, а в універмагах порпалися покупці в пошуках нового харчу й дрантя на завтра. Конвеєрами рухалися пакети, а ескалаторами спускалися й підіймалися крізь пасма сажі, отруєного повітря й викидних газів юрми людей.

Шалене літо летіло новими барвами на лак кузовів автомобілів і на капелюхи жінок, які линули вниз по Парк Авеню[46], на блискучі обгортки рису та меду, індиків та крабів.

І люди відчували себе переповненими життя, і, де б вони не проходили, відчували свою належність до цього міста — єдиного, яке вони змогли винайти й спроектувати для задоволення своїх потреб. Це місто міст, яке у своїй невтомності, у своїй агонії приймало кожного, і в якому все могло процвітати. Усе. І це також.

СУДДЯ Злочин. Убивство.

ДОБРИЙ БОГ відмовляючись від своїх слів Я мав на увазі не це.

СУДДЯ коротко Ну, добре. Отож, після розмови телефоном обоє залишили кафетерій й подалися метром на 125-ту вулицю в Гарлемі[47]. Там вони відвідали бар, де взяли на пам’ять дві пластмасові ложечки, а потім — церкву, з якої потягнули два картонні віяла, на яких зображені сцени з життя святої Катерини зі Сієни[48]. Їх бачили, коли вони слухали в магазині звукозапису в компанії кількох негрів популярну музику, після чого подалися за порадою до бюро подорожей на Лексінґтон Авеню й замовили в готелі «Атлантик» кімнату.

ДОБРИЙ БОГ Тут є ще деталь, якої, на мою думку, не можна випустити. Це стосується поверху. Якщо Вам справді залежить на роз’ясненні справи.

СУДДЯ Питання поверху?

Хол готелю «Атлантик»

ПОРТЬЄ На 7-му поверсі я маю вільним ще 307-му кімнату, мій пане. З вікном, яке виходить у двір. Там дуже тихо.

ДЖЕННІФЕР тихо до Яна А немає з видом на вулицю? Може, вище?

ЯН до портьє Нічого не можна зробити? Справді нічого?

ПОРТЬЄ На жаль, ні. Однак якщо ви залишитеся на довше, я можу мати вас на увазі на випадок, коли вище буде вільна кімната, з видом на вулицю. Зрештою, ніколи не знаєш, як вийде.

ЯН Ми теж не знаємо — чи будемо потім ще тут. Однак майте нас на увазі. Ідучи, до Дженніфер. Тобі сумно?

ДЖЕННІФЕР Ні, напевно, так буде краще, і ніщо нам не завдаватиме клопоту.

ЛІФТЕР Догори, будь ласка, сюди!

Ліфт підіймається.

ДЖЕННІФЕР на тлі звуку руху ліфта догори, який нагадує політ, блаженно Ми піднімаємося догори! Як гарно! Мої вуха це відчувають. І Ти побачиш, що є там, нагорі: кондиціонер із холодним повітрям, багато води й щогодини — наведення чистоти.

Ліфт зупиняється. Вони йдуть коридором до кімнати.

ЯН Мені кортить бачити Твоє мокре волосся, Твої мокрі вуста, Твої вії, обважнілі від крапель води. Ти будеш осяйна, біла й розважлива, і ми нічим не дорікатимемо одне одному.

ДЖЕННІФЕР Коли Твій корабель попливе, то нехай пливе. Коли я змушена буду прощатись з Тобою, я попрощаюсь. Коли я востаннє зможу поцілувати тебе, я зроблю це, швидко, у щоку. Відчиняй.

У кімнаті 7-го поверху

ЯН Так, здогадлива, завзята моя Дженніфер. Однак, оскільки я дуже скептичний, то хочу ще далі ставити Тобі запитання. Скажи: коли розпочнеться завтра?

ДЖЕННІФЕР впевнено Не раніше, ніж завтра.

ЯН А сьогодні?

ДЖЕННІФЕР Не пізніше, аніж сьогодні.

ЯН Тепер?

ДЖЕННІФЕР повільно, обіймаючи його Відразу, тепер.

У судовій залі

СУДДЯ Отож, справа знову дійшла до інтимності.

ДОБРИЙ БОГ Ні, ні! Про це не може бути й мови. Облиште ці сміховинні вислови. — Це була угода дотримувати дистанцію.

СУДДЯ Гаразд, утім повернімося до справи!

ДОБРИЙ БОГ Однак ця дистанція не може бути збережена повністю. На ній утворюються місця зламу. Ось, наприклад, цей усміх. Так, щоб бути точнішим, саме з нього все почалося. Похмуро. Із цього непередаваного усміху. Коли думаєш, що всміхаються безпричинно.

СУДДЯ Хто сміється?

ДОБРИЙ БОГ Ті, з ким це стається.

СУДДЯ Абсурд.

ДОБРИЙ БОГ енергійно погоджується Абсурд. Так! Вони всміхаються на людях і все-таки так,