Читати книгу - "Радіоп'єси"

СУДДЯ Хоч би й так. Це не завдає жодної шкоди.

ДОБРИЙ БОГ Навпаки. Вони почали, подібно до того, як жевріючий кінчик сигарети пропалює килим, випалювати дірку в зачерствілому світові. Саме цим безнастанним усміхом.

СУДДЯ По суті справи!

ДОБРИЙ БОГ Вони встали з ліжка близько півночі. Звичайно, це час, коли окрім грабіжників банків, дівчат з бару та нічних сторожів ніхто не підіймається з ліжка. Потім пішли до Бруклінського мосту[49].

СУДДЯ Саме так. До мосту. — Однак чому?

ДОБРИЙ БОГ Без жодних причин. Вони пішли туди і стояли, схилившись на поруччя мосту, щоб якусь мить помовчати, і потім знову заговорили.

На мосту

ЯН грайливо, весело Якщо Ти підеш зі мною аж до Китайського міста[50], я куплю Тобі сорочку з драконами.

ДЖЕННІФЕР Тоді я буду захищена.

ЯН Якщо Ти підеш зі мною аж до Вілліджу[51], я вкраду для Тебе пожежну драбину, щоб Ти змогла врятуватися, коли розпочнеться пожежа. Бо я хочу ще довго тебе кохати.

ДЖЕННІФЕР Тоді я буду врятована.

ЯН Якщо Ти підеш зі мною до Гарлему, я куплю Тобі темну шкіру, щоб Тебе ніхто не впізнав. Бо тільки я сам хочу Тебе ще довго-довго кохати.

ДЖЕННІФЕР облишає гру Як довго?

ЯН Продовжуй гру, Дженніфер! Не запитуй: як довго? Краще кажи: тоді я в безпеці.

ДЖЕННІФЕР Тоді я в безпеці.

ЯН А коли Ти супроводжуватимеш мене по Бауері, я подарую тобі довгі лінії життя із рук жебраків, бо хочу Тебе кохати, навіть коли Ти станеш старою та немічною.

ДЖЕННІФЕР перериває гру Лист від білки! Знову, нарешті, лист від білки!

ЯН Що там написано!?

ДЖЕННІФЕР «Нікому цього не кажи. Сьогодні вночі Дженніфер очікуватиме Тебе на Бродвеї під водоспадом із пепсі-коли біля великого димового кільця Лаккі Страйк.»

ЯН Я нікому цього не скажу.

ДЖЕННІФЕР Ти прийдеш?

ЯН Пішли! Бо я теж уже йду.

У судовій залі

ДОБРИЙ БОГ І вони далі провадили гру. Ця гра мала назву: любов. Вони грали в неї скрізь, у темних закутках вулиць і у тьмяних барах на Бродвеї, під пульсуючими коловертями світла перед кінопалацами на 42-й вулиці, під дощем із проміння штучних сонць і комет. Та в грі з ними відбувалося те саме, що й тоді, коли вони усміхалися. Вони порушували будь-які розумні й усталені звичаї.

СУДДЯ педантично Повернулися до готелю перед п’ятою ранку.

ДОБРИЙ БОГ Знесилені й вичерпані надміром сп’яніння й захвату. Вони йшли поруч і дивилися перед себе, віддалені одне від одного більше, аніж у грі, в усміху, а чи вві сні. Потім — мовчазні обійми нагорі, безмовні повинності, виконані без спротиву, усе ще згідно з законом. Однак уже ненадовго.

СУДДЯ роздратовано Це копирсання у подіях не має жодного сенсу. Жоден мотив не стає очевидним. Перебіг подій не прояснює мені зовсім нічого. А я, нарешті, хочу зрозуміти Ваші мотиви. Обурення? Ні. Заздрість?

ДОБРИЙ БОГ Дайте мені трохи часу. Я маю лиш добрі наміри.

СУДДЯ холодно Як це і має бути в Доброго Бога.

ДОБРИЙ БОГ Я довго мав добрі наміри, тоді ще також. Ви мені не повірите, однак я дав їм багато шансів.

Третього дня портьє ще не мав іншої вільної кімнати. Пополудні вони каталися в Центральному парку[52] в запряженому кіньми екіпажі й потрапили в парадну процесію. Попереду, високо закидаючи ноги, витанцьовували танцівниці з тамбуринами, незмінно молоді та пружні, балерини асфальту, які розпускають свій хвіст для жертв і для переможців війни. Верхівки дерев, дахи автомобілів та людські голови увінчували стрічки; діти не чули землі під собою, а білки возсідали на рештках трави. Вони позначали кордони своїх володінь викиненою геть шкаралупою горіхів, а там, де біля водяних лілей на ставку громадилися повітки і гральні автомати, було встановлено кілька дощок, напнуто лаштунки, і за п’ять центів кожен міг туди увійти, щоб пережити театр, подібного якому ще не бувало. Ляльковиками, які водили ляльок на дротах, були Біллі й Френкі, обидві білки. Бо мої хрипкуваті, кровожерні вожаки нічого не любили робити в свій вільний час більше, як показувати людям жаскі спектаклі, вбрані в красиві слова, які віднайшли з цією метою наші поети. Після того, як зібралася дюжина глядачів, за ними опустили лаштунки. Дві інші білки запустили свої кігті в тканину і вчепилися в дерево. Живі гачки. Всередині було темно, внизу виблискувала лише невелика сцена, пофарбована фосфором, злагоджена для того, щоб приймати трупи, а програму з коментарями оголошували обидва актори, чиї голоси лунали зі засідки.

У театрі

ФРЕНКІ Всього за п’ять центів: п’ять найкращих у світі історій кохання!

БІЛЛІ Орфей і Еврідіка[53].

ФРЕНКІ Трістан та Ізольда[54].

БІЛЛІ Ромео і Джульєтта[55].

ФРЕНКІ Абеляр та Елоїза[56].

БІЛЛІ Франческа й Паоло[57].

ФРЕНКІ До пекла їх. До пекла!

БІЛЛІ Та замовкни! Голосніше. А тепер подробиці про першу виставу. Скам’яніння коханої Еврідіки та її сумний кінець у царстві мертвих. Орфей, співак, розірваний на шматки знавіснілими жінками, і на закінчення — ламентація на тлі краси природи.

ФРЕНКІ Смерть. Пошматований. Кінець!

БІЛЛІ Трістан та Ізольда — п’єса про довговолосу королеву та її героя, ефективний чарівний трунок, чорні вітрила у слушний момент і довге болюче вмирання.

ФРЕНКІ розлючено До пекла їх!

БІЛЛІ Це буде пізніше, дурню. І відразу після цього — солодка смерть красеня Ромео і його Джульєтти в похмурій Вероні. Зі склепами, старими мурами, місяцем і безміром ворожнечі замість пересувних декорацій.

ФРЕНКІ Браво. Не забути кинджала!

БІЛЛІ Екскурс у середньовічну Францію. Абеляр та Елоїза.

ФРЕНКІ починає тихо й зловісно сміятися О, Біллі, я не можу лишатися серйозним, коли чую про них. Що за шалена любов, і як умліватиме Елоїза! О, як ніяково буде від цього! Мені завжди починало свербіти, коли горда Титанія обіймала осла[58]. А тепер оце! О, це смертельно весело. До пекла їх!

БІЛЛІ Пекло буде наприкінці!

ФРЕНКІ Я знаю: Паоло і Франческа. Однак мене це так забавляє!

БІЛЛІ Пані й панове! Двоє закоханих, знову в далекій Італії, книжка для читання, спокуса як задній план та інферно як перспектива.

ФРЕНКІ Чи я не