Читати книгу - "Мережевий ефект"

Один мав темну шкіру і був без волосся на передній половині голови, а другий був з світлішим, коротким білим волоссям. Вони обоє посміхалися у камеру, а за ними на стіні була прикріплена версія логотипу АРТа. Я міг подивитися на них у своєму архіві комплектування команди АРТа, але не хотів.

Я відчув, як щось наростає в моїх грудях. Я витягнув записи моїх розмов з АРТом, де він говорив "моя команда". Було досить погано, що АРТ був мертвим, і несправедливо, що люди, яких він любив, теж були мертві.

Я хотів знайти цю купу сірих негідників, що пахнуть водоростями, і вибити лайно з кожного.

Від раптового падіння надійності роботи на 50 відсотків у мене похитнулися коліна, і я сперся на стіну. Протягом дванадцяти секунд здавалося гарною ідеєю сповзти на підлогу і просто залишитися там.

Але я повинен повернутися до Амени.

Крім того, після того, що цілі зробили тут, каюта стала досить огидною.

У медичному розмова звернула на мене. (О Боже.) Елетра казала: "Ви дійсно повинні бути обережні. Схоже, що SecUnit був змінений, щоб виглядати менш схожим на бота, але це не змінює його програмування".

— Хм, — сказала Амена, не дивлячись на неї, все ще мацаючи ранку на нозі.

Рас додав: "Я знаю, ти думаєш, що він намагається тебе захистити…"

"Він не намагається — Тон Амени став різким. — Він захищає мене."

"Але кажуть, що вони ненадійні", — наполягав Рас. "Через нервову тканину людини".

Ну, тут він не помилявся.

Рас додав: "Вони розбійні і нападають на контрагентів та допоміжний персонал."

Амена прикусила губу і примружила очі таким чином, ніби придушувала емоції, але я не міг сказати, які саме. — "Цікаво, чому", — сказала вона рівним голосом.

Далі я оглянув кухню та склад, а потім зупинився біля шафи з запасами та схопив упакований екстрений раціон. Тут вони мали надзвичайно багатий запас їжі для дослідження планет, а не того, що можна було очікувати на кораблі, чиї робочі місця складали картографування, навчання та вантаж.

Коли я повертав коридором, я натиснув стрічку Амени, щоб сказати їй, що повертаюсь, і почав переглядати свій архів, порівнюючи обстановку, яка була на борту АРТа, з тією, що я бачив зараз. Чи знав я насправді, що робили АРТ та його команда? Я ніколи не наважувався запитати; дослідження глибокого космосу звучало нудно. Майже так само нудно, як охорона гірничого обладнання.

У салоні Елетра казала: "Вам дуже пощастило, що він не вразив вас, поки ви перебували на цьому кораблі. Ви, мабуть, були зачинені тут із ним цілими днями".

Чекайте, що? Чудово, ці люди мали проблеми зі сприйняттям реальності? Навіть більші, ніж звичайні проблеми сприйняття людиною реальності? Тільки цього мені не вистачало. Амені якраз довелося з цим боротися, тому що я був зайнятий.

Амена була збентежена. "Ні, ні, ми тільки що з'явилися тут. Недавно. Нас спіймали і сірі люди затягли мене в цю кімнату".

Рас потер обличчя, явно приховуючи свої емоції, або просто йому справді стало погано. Елетра виглядала жалісливою. "Я думаю, що ти заплуталася."

Обличчя Амени знову скривилося, але вона похитала головою. "Слухайте, SecUnit повертається, тому вам потрібно перестати говорити про це. Я знаю, що ви вірите у це, але ви помиляєтесь, і я не хочу цього чути. І я думаю, можливо, ви розгубилися, тому що…"

Можливо, вивчати космос самому і навчати молодих людей вивчати космос — це далеко не все, чому потрібно навчати. Можливо, АРТ сказав би, що я дурень.

Правильно, тому що я отримав дані з безпілотників у медвідсіку, але не звернув на них уваги. Я шукав зображення обстановки, щоб порівняти та знайти аномалії, відсутні предмети та інші підказки. Тож я отримав попередження через 1,4 секунди, коли пройшов через люк, і Рас розрядив у мене зброю.

Як на людину його ціль була великих розмірів.

6

На щастя, це була енергетична зброя, а не снарядна, яка відривала голову SecUnit'ам.

Однак було страшенно боляче. Я здригнувся і вдарився у бік люка (ой) і відхилився, щоб уникнути другого пострілу. За винятком того, що його не було, тому що Рас боровся, замість націлювання. Амена стрибнула йому на спину і намагалася задушити. (Це було хороше зусилля, але у неї не було м'язів щоб по-справжньому затиснути передпліччя.)

Елетра стояла неподалік, махала руками і кричала: "Зупинись! Що ти робиш? Стій!" що, чесно кажучи, було найрозумнішим, що я чув за кілька годин від людей. Це також підказало мені, що атака була незапланованою, і саме це завадило мені запустити дрон в обличчя Раса. (Крім того, у мене закінчувалися безпілотники.)

Якщо я звучу спокійно, насправді я не був спокійний. Я думав, що контролюю ситуацію (нічого собі контроль, правда? Не смійтеся), а потім усе швидко змінилося.

Я відштовхнувся від люка і підійшов, щоб забрати зброю, яку Рас відкинув. Вона була схожою на енергетичну трубку, яку ціль 2 використала на мені. Напевне Рас підхопив її, поки я відволікся на емоційний зрив. (Так, це була величезна помилка.) Постріл спричинив біль у моїй органічній тканині, але не порушив жодних інших процесів, тому я знав, що  трубка не буде корисною проти ворожих дронів. Але принаймні вона повинна спрацювати на цілях. Я поклав трубку в кишеню куртки. Тоді я вдарив Раса по задній частині ноги у районі колінної чашечки і спіймав Амену за талію. Рас вдарився об підлогу, і я поставив її на ноги.

Амена була така ж розлючена, як і я. "Що з тобою?" — крикнула вона на Раса. Вона злісно глянула на Елетру, яка зробила безпорадний, збентежений жест. Якби Рас збирався накинутися на мене, він міг би перед тим попередити Елетру, щоб вона не стояла поблизу і не думала, що, до біса, відбувається.

Рас піднявся на ноги і сказав: "Не можна довіряти нікому з них! Це може бути будь-хто — вони ними керують… — Хитнувшись, він відійшов від нас. Його очі були розфокусовані. "Ви не… ніхто з