Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Покладіть її серед лілій 📚 - Українською

Читати книгу - "Покладіть її серед лілій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покладіть її серед лілій" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 83
Перейти на сторінку:
це, він зможе вибити з неї все, що захоче. Весело ж їй буде жити на тисячу доларів, чи не так?

Пола здвигнула плечима.

— Багато дівчат живуть і на скромнішу суму.

— Так — але не доньки мільйонерів, — і я взяв ножик для розрізання паперу та почав втикати його в промокатку. — Отже, Дженет не залишила заповіту. А це означає, що Юдора Дрю не отримала від неї нічого. То звідки ж у тієї гроші?

Звівши очі, я задумливо глянув на Полу.

— А якщо вона знала про те, що Морін вживає наркотики? Припустімо, що Морін їй доплачувала, аби та мовчала. А це непогана думка! Отоді-то я й з’являюся, а Юдора обмірковує, як би їй виманити більше грошей з Морін. Вона каже мені прийти о дев’ятій, а сама тим часом телефонує або самій Морін, або її представникові, ким цілком може бути доктор Зальцер. Фактично, той ним і є.

— Підплатіть мені — або ж я заговорю, — ймовірно, сказала вона. Отож, Зальцер посилає Двана, щоб той трохи втамував її апетит. Натомість — а може, навіть виконуючи наказ, — Дван убиває дівчину. То як тобі таке?

— Звучить логічно, — зі сумнівом у голосі озвалася Пола. — Але все це — лише здогадки.

— То справді лише наші припущення. Хоча вони мені й самому не дуже подобаються.

Кілька разів я знову проштрикнув ножем промокатку, а потім сказав:

— Гадаю, мені слід ще раз зустрітись із сестрою Гарні — у неї лише нічні чергування. Чи не могла б ти зателефонувати в «Асоціацію медсестер» і дізнатись її домашню адресу? Вигадай щось. Може, вони тобі її дадуть.

Коли Пола вийшла, я крадькома зробив іще ковток віскі й запалив сигарету. «Спочатку — сестра Гарні, потім — юридична контора „Ґлинн і Копплі“», — сказав я собі.

За кілька хвилин увійшла Пола і поклала переді мною аркушик паперу.

— Помешкання 246, Голлівуд-авеню, 3882, — повідала вона мені. — Хіба ти не знав, що це — одна з медсестер доктора Зальцера?

— Справді? — уточнив я, підводячись. — І це знову приводить нас до Зальцера, чи не так?

Я присунув до неї ящичок із листами.

— Сьогодні тут небагато кореспонденції. Ти легко з ними впораєшся.

— Приємно це чути.

Вона узяла ящичок.

— То ти й далі займатимешся цією справою?

— Ще не знаю. Скажу тобі по обіді.

І я простягнув руку за капелюхом.

— Побачимося!

За півгодини я був уже на Голлівуд-авеню. Ранковий транспорт на Центральній авеню ледь повз, але я не поспішав.

Дім на Голлівуд-авеню, 3882 виявився шестиповерховим житловим будинком, який був зведений поквапно — заради отримання швидких прибутків і без огляду на зручності його мешканців. Вестибюль був темним та обшарпаним. Ліфт крихітний — там заледве могли одночасно поміститися три пасажири — і то, якщо б притиснулись один до одного, як сардини в банці. Надщерблена металева табличка зі стрілкою-дороговказом та написом «консьєрж», виконаним вицвілими блакитними літерами, криво висіла на стіні.

Я зайшов у ліфт і натиснув кнопку з позначкою другого поверху. Ліфт зі скрипом хитнувся — неначе розмірковуючи, чи підійматися йому взагалі — й неохоче зупинився двома поверхами вище. Я побрів довжелезним коридором з численними обшарпаними дверима обабіч. Пройшовши мало не півмилі, нарешті дістався помешкання номер 246, розташованого у глухому куті коридору. Натиснув на дзвінок, оперся на стінку і запалив сигарету. Подумав, чи не в ліжку, бува, сестра Гарні. Й поставив собі запитання, а чи рада вона буде мене бачити. Сподівався, що так.

Довелося кілька хвилин зачекати, поки двері відчинилися. Без уніформи медсестри сестра Гарні виглядала значно цікавіше. Вона була в домашньому халатику, що сягав щиколоток, однак поли його спокусливо розлетілися, демонструючи пречудові коліна.

— О, привіт! — сказала вона. — Зайдеш?

— Був би не проти.

Вона зробила крок убік.

— Як ти знайшов мене? — поцікавилася вона, йдучи за мною у вітальню. — Оце так сюрприз!

— Справді? — сказав я, кидаючи капелюха на крісло. — Ти виглядаєш просто вражаюче!

— Я випадково виглянула у вікно і помітила тебе. Тож мала час причепуритись. Як ти дізнався, де я мешкаю?

— Зателефонував в «Асоціацію медсестер». Ти ще не спала?

— Уже лягла, але ти цим не переймайся!

— Ну то лягай, а посиджу поруч, тримаючи тебе за руку.

Вона заперечно хитнула головою.

— Так нецікаво. Ліпше випиймо. Тобі потрібно щось конкретне чи це лише світський візит?

Я опустився в крісло.

— І те, і те — але, радше, світський візит. Однак не проси мене змішати віскі з льодом та содовою. Я трохи не в собі — погано спав минулої ночі.

— То признайся, з ким ти її провів?

— Це не те, про що ти подумала, — і я вдячно взяв з її рук свій хайболл та підняв келих за здоров’я господині.

Вона підійшла ближче і плюхнулася на диван. Халатик знову розкрився, й очі мої мало не вилізли з орбіт, поки вона його не поправила.

— Знаєш, ніколи не думала, що ми колись побачимося знову, — сказала Гарні, охолоджуючи крижаним келихом собі щоки. — Вважала, що ти — один із тих, хто звик до швидких перемог.

— Це про

1 ... 23 24 25 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покладіть її серед лілій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покладіть її серед лілій"